Зміст:
Що змусило бідняка з вигадкою поділити чужих гусей
59. Тема бідняцької долі. Тесленко ХУТОРЯНОЧКА, ЗА ПАШПОРТОМ , ШКОЛЯР
Архип Тесленко ввійшов в історію української літератури як співець селянської бідноти, правдивий і безпосередній виразник настроїв народних мас. Зубожіння, пролетаризація селянства — як наслідок капіталістичної експлуатації, визвольні прагнення сільської бідноти — основні теми творів Тесленка.
Соціальні конфлікти і контрасти він зображував з позицій революційного демократа. Вже перші оповідання Тесленка були пройняті гарячим протестом проти безправ’я і визиску трудящих мас. Герої оповідань «За пашпортом», «Хуторяночка», «Дід Омелько», «Наука» — це зубожілі селяни, наймити і наймички, які змушені тяжкою працею здобувати шматок хліба в наймах у жмикрута, в пана-землевласника, в міського купця.
Письменник показує, як в умовах гноблення розбиваються надії селянської бідноти на поліпшення свого становища. Розбиваються мрії молодого селянина-заробітчанина наймитською працею вибитися із злиднів («За пашпортом»). З дитячих років він працює в наймах. Від куркуля хлопець іде в найми до великого землевласника. Виснажлива праця біля машини під наглядом прикажчиків, поганий харч, штрафи, образливе для людської гідності поводження пана-землевласника викликають у наймита почуття обурення і протесту. Наймит вирішує йти на заробітки на південь України. Але з наказу пана сільська влада не видає парубкові пашпорта і примушує повернутися на роботу в панський маєток. Безземелля, злидні міцно тримали в лабетах голоду бідняцькі родини, породжували численні трагедії. В світі визиску й наживи визнавалася лише одна влада — влада грошей. Вона ламала і нівечила життя трудящої людини. Пай з оповідання «За пашпортом» наживається на штрафах і 0дробітках наймитів, тримає в руках цілу волость. Соціальне й психологічно загостреним є образ Парасі, в новелі «Наука». Парася — напівсирота. Батька передчасно загнала в могилу нужда. Мати не може найнятись на службу. Ніхто не хоче брати наймичку з малою дитиною. У знедоленої молодиці один вихід — жебрати. Перші, надзвичайно болісні кроки освоєння «науки» лжебрацтва і є темою оповідання «Наука». Жебрацтво стало єдиною професією, доступною дітям сільської бідноти.
Твори письменника про наймитську долю пройняті щирим уболіванням. Доля селянина-бідняка постійно хвилювала письменника. З винятковою силою реальності показав письменник щоденні бідування злидарів, нестерпні умови їхнього існування.
Проблематика і образи творів А. Тесленка
Архип Тесленко прийшов у літературу напередодні революції 1905 року. Захоплення театром лишило слід у ранній творчості письменника. У 1903 р. Тесленко написав велику драму «Не стоїть жить». Але цей твір цікавий лише як свідчення творчої еволюції Тесленка. Починає окреслюватись своєрідна творча індивідуальність: «як думаєш, так і пишеш». У 1904-1905 роках з’являються його перші реалістичні оповідання — «Хуторяночка», «За пашпортом», «Маруся», «Мати». Склавши з цих оповідань рукописну збірочку 1905 року, Тесленко вирушає до Києва з наміром публікації.
«Хуторяночка» — сумна розповідь про трагічну долю дівчини-наймички Маринки. Герой оповідання «За пашпортом» — Павло Глищенко — не може вирватися із нужди, тяжкого визиску, знущань, тому що пан, в якого він служив, заборонив старшині видати йому пашпорт.
В оповіданні «Дід Омелько» відтворено образ громадського чередника, що вірив у «добре» серце багатія. В оповіданнях «Мати», «Маруся» порушуються теми моралі. Свідченням того, що Тесленко був далекий від будь-якої ідеалізації села, може бути його оповідання «Мати», в якому показано сумні наслідки неправильного виховання дитини в сім’ї.
У 1906 році в Києві в газеті «Громадська думка» з’являється сатиричне оповідання «Радощі». У ньому висміювалась царська Дума. Помітне місце в українській літературі посідають створені Тесленком образи дітей сільської бідноти. Жебрацтво було єдиною «наукою», доступною для таких дітей, хоча більшість з них виявляла великий потяг до освіти, була обдарованою. До такого болючого висновку приводить нас оповідання Тесленка «Школяр». Розумний, допитливий хлопчик Микола мріяв стати вчителем. Однак важкі матеріальні нестатки розбивають мрії хлопчика. Образ Миколки — значне художнє досягнення Архипа Тесленка.
У 1906 році Тесленко був арештований. Під враженнями від цієї події було написане оповідання «Немає матусі!».
«Основою повісті «Страчене життя» є трагічна історія двоюрідної сестри письменника Зінаїди Строй. Ця повість — значне досягнення у творчості письменника.
Заслуга Тесленка полягає, перш за все, у тому, що він, розвиваючи прогресивні традиції прози XIX століття, подав у своїх творах нові тини, нові характери і конфлікти.
Аналіз побутової казки «Біднякова ріпа» (тема, головна думка, ознаки казки, будова твору, план, цитатна характеристика персонажів, казка вчить, засуджує) українська народна
Тема: казкова розповідь про велетенську ріпу, яка допомогла біднякові розбагатіти.
Головна думка: «так через жадібність багатій став украй бідний».
Мета: засудження жадібності та заздрості.
Рід літератури: епос.
Жанр: казка.
Вид казки: побутова.
Ознаки казки
Казковий зачин: «У сиву давнину…»
Слова-повтори: «одну-однісіньку», «по всіх усюдах», «одну-єдину».
Казкові події: виросла ріпа, що затінила все поле; король дав срібла стільки, скільки важила ріпа.
Добро перемогло зло: (з одної насінини бідняк отримав багато срібла).
Доведення про вид казки
На мою думку, казка про ріпу належить до виду побутових.
По-перше, персонажами є люди, значить стосується побутової або чарівної. По-друге, нема ні чарівних предметів, ні чарівних перетворень, твір про події у повсякденному житті з персонажами-людьми. Ріпа може вирости достатньо великою (у творі вона наділена казковим розміром).
Будова твору
«У сиву давнину жили по сусідству багатий і бідний. Якось по весні бідняк попрохав багатія позичити насіння ріпи, щоб засіяти своє поле…»
«Що діяти небораці — вдячно прийняв і це. Правда, зауважив про себе, що багатій глузує з нього…»
«Так через жадібність багатій став украй бідний, а колишній сусід-бідняк, незважаючи ні на що, порається коло своєї землі, купленої за подаровані королем гроші…»
1. Багатій дає одну насінину.
2. Виросла велетенська ріпа.
Головний персонаж: бідняк.
Другорядні персонажі: багатій і король.
Розповідь ведеться від імені автора.
Позитивні персонажі: бідняк, король.
Негативний персонаж: багач.
Казка вчить бути працьовитим і добрим, цінувати кожну дрібницю, не боятися насмішок на прикладі бідняка; бути щедрим і справедливим на прикладі короля.
Казка засуджує жадібність, заздрість, глузування з інших на прикладі багача.
Цитатна характеристика бідняка
«Якось по весні бідняк попрохав багатія позичити насіння ріпи, щоб засіяти своє поле»
«Що діяти небораці — вдячно прийняв і це»
«Правда, зауважив про себе, що багатій глузує з нього»
«Минув час, і ось проклюнувся паросток, а згодом ріпа затінила все поле»
«Бідний розказав, як він роздобув у сусіда одну-єдину насінину, як посіяв серед поля, як із дрібної насінини зросла велетенська ріпа»
«Ось у мене зросла велетенська ріпа, і я розбагатів»
«Я не можу визначити їй ціни, хай на це буде ваша воля, — зронив бідар»
«За свою працю бідний одержав стільки срібла, скільки важила величезна ріпа»
«Колишній сусід-бідняк, незважаючи ні на що, порається коло своєї землі, купленої за подаровані королем гроші»
Живе добре, допомагає іншим
«Живе добре й допомагає незаможним сусідам»
Цитатна характеристика багача
Багатий, використовує чужу працю
«Багатій загадав сусідові і йому засіяти лан»
«Для бідняка дав одну-однісіньку насінину»
«А навіщо тобі? — ошелешено запитав той»
«Проте мірку дав, а сам потайці пішов слідом та й принишк за дверима»
«А як би й собі отримати таке багатство?»
««Певно, король заплатить золотом за мою дивовижну срібну річ. Адже дав біднякові срібла за якусь там ріпу», — мріяв багатій»
Не прислухається до порад
«Одначе багатій цією порадою не скористався»
«Так через жадібність багатій став украй бідний»
БІДНЯКОВА РІПА (фінська казка)
У сиву давнину жили по сусідству багатий і бідний. Якось по весні бідняк попрохав багатія позичити насіння ріпи, щоб засіяти своє поле. Багатій загадав сусідові і йому засіяти лан, а для бідняка дав одну-однісіньку насінину.
Що діяти небораці 1 — вдячно прийняв і це. Правда, зауважив про себе, що багатій глузує з нього. Посіяв ту єдину насінину посеред свого поля. Минув час, і ось проклюнувся паросток, а згодом ріпа затінила все поле. Стало відомо про це диво по всіх усюдах. Докотилася вість і до короля. Він запросив бідняка на розмову й поцікавився, як це ріпа зросла неймовірно великою. Бідний розказав, як він роздобув у сусіда одну-єдину насінину, як посіяв серед поля, як із дрібної насінини зросла велетенська ріпа.
Вислухавши, король звелів біднякові привезти ріпу до замку, а на підмогу дав солдатів. Нарешті ріпу доставили перед королеві очі. Владика спитав бідняка, скільки він хоче за свою ріпу.
— Я не можу визначити їй ціни, хай на це буде ваша воля, — зронив бідар.
Король не поскупився. За свою працю бідний одержав стільки срібла, скільки важила величезна ріпа. Ще виділив охоронців, які провели селянина до самого дому.
Так багато грошей бідняк ніколи не мав, от і закортіло йому визначити, скільки їх. Але в нього не було мірки, тож і пішов по неї до сусіда-багатія.
— А навіщо тобі? — ошелешено запитав той.
— Та поміряю своє срібло. Треба ж нарешті знати, скільки маю.
Багатій не міг повірити словам бідняка, мовляв, що за вигадки. Проте мірку дав, а сам потайці пішов слідом та й принишк за дверима. Бідний таки справді міряв срібло, бо до слуху багатія долинав дзенькіт монет. Ось тоді він не витримав і зайшов до бідняцької оселі.
Отетерілий багатій побачив, що його сусіда-бідар сидить на підлозі, геть засипаній срібними монетами. Коли багатій почув, що це король так нагородив бідняка за ріпу, він нетерпляче спитав:
— А як би й собі отримати таке багатство?
— Зроби щось незвичайне, діжку наприклад. Якщо вийде рідкісна, то, гадаю, король заплатить сповна. Ось у мене зросла велетенська ріпа, і я розбагатів.
Повернувшись додому, багатій задумався: чим би здивувати короля? Вирішив зібрати все срібло, що мав, розплавити його і зробити велику гарну срібну діжку. Так і вчинив. Сподіваючись отримати нагороду, повіз він свій виріб до замку.
«Певно, король заплатить золотом за мою дивовижну срібну річ. Адже дав біднякові срібла за якусь там ріпу», — мріяв багатій.
Справді, короля вразив розмір срібної діжки, і він спитав багатія, скільки вона коштує. Той відповів, як йому порадив сусіда:
— Я не можу визначити ціни своєму виробу, та й незручно. Хай милостивий король сам скаже, чого вона варта.
— Тобі, багатій людині, гроші не потрібні. От нещодавно від одного бідняка я отримав незвичайний чудовий плід — таку величезну ріпу, якої ніколи не бачив. Я подарую її тобі за цю посудину. Адже ти землероб, спробуєш і сам виростити таку ж.
Одначе багатій цією порадою не скористався. Усе його багатство пішло на оту велику срібну діжку. Але не показав свого розчарування і подякував королю за подарунок.
Так через жадібність багатій став украй бідний, а колишній сусід-бідняк, незважаючи ні на що, порається коло своєї землі, купленої за подаровані королем гроші. Живе добре й допомагає незаможним сусідам.
1. Неборак — людина, становище якої викликає співчуття.
Сергій Плачинда
Ти вже знаєш про далеке минуле України князівських часів. Прочитай оповідання «Богатирська застава» Сергія Плачинди і дізнайся про побут українців, які жили в давніх містах-фортецях і боронили їх від ворожих нападів.
Богатирська застава
Він стояв коло бійниці й замислено споглядав табір печенігів. Із глибокої задуми його вивів близький лункий стукіт. Аж іскри сипонули у вічі. Відсахнувшись, розгледівся. Прямо біля голови тремтіло охвістя стріли, яка щойно застрягла в просмоленій колоді біля краєчка бійниці. На два-три пальці одесную — і. стріла розтрощила б його, Будимирову, стару голову.
Поруч бренькнула тятива, і Будимир, остаточно отямившись від гірких дум своїх, побачив унизу перед стіною молодого печенізького лучника в сідлі. Це ж він цілив у сиву голову Будимира. А тепер сам хилиться з сідла, бо стріла стримить із його плеча.
— Ось так тобі! — помахав обрубком своєї десниці Будимир, угадуючи чуттям старого воїна, що рана у печеніжина не смертельна, та й ген до нього вже біжать на підмогу одноплемінники з табору.
— А Чур береже тебе, ладо, пролунав поруч молодий голос. Будимир повернув голову і побачив біля сусідньої бійниці лучника, який поранив ординця.
— Спасибі, сину, — кивнув Будимир і, зіпершись куксою об край бійниці, знову повів оком по табору печенігів.
— Будь обережний, ладо, — почувся той же молодий голос.
А. Орльонов. Княгиня Ольга із онуком Володимиром проводжає князя Святослава у військовий похід на в’ятичів. 964 рік
Будимир кивнув головою, але не відступив: печеніги не наважувалися більше під’їздити до стіни.
За спиною десь ударило било.
«Старійшини на віче скликають», — подумав Будимир, але не поворухнувся. Іти не хотілося; говоритимуть, як і коли відчинять ворота стоклятим печенігам, — голод уже допік до краю.
У нього все тіло потерпло від тужливої думки: «Невже ми здамо отим голомозим татям наш Білгород, богатирську заставу Києва? Невже маємо загинути ганебною смертю?»
Мимохіть згадав свій останній бій з печенігами. Коли ж то було? Гай-гай, двадцять та ще й п’ять літ тому.
Святослав, преславний і великий князь, вів свою дружину від ромеїв, з якими уклав вигідний мир. Везли багаті дарунки від переляканого й поступливого василевса. Вели бранців без ліку. Мито пливло на лодіях, а дружина йшла на стомлених конях понад берегом Дніпра. Так само берегом гнали і бранців.
• Яким ти уявляєш Буди мира? Опиши його зовнішність.
• Як ти думаєш, що означає його ім’я?
• Що допоможе оборонцям фортеці не здатися — сила воїнів чи мудрість старійшин? Поясни свою думку.
Не змогла пробитися ослабла дружина Святослава до Києва. Мусили зазимувати в Білобережжі. А зима люта вдарила. Невдовзі почався голод. Тільки крига зійшла — рушили до Києва. Поволокли лодії повз пороги. Аж тут Куря напав.
Була січа люта. Лише воєвода Свенельд пробився до Києва зі жменькою воїв. Решта загинули. І передусім сам Святослав, що хоробро бився до останнього подиху. А йому, Будимирові, відтяли в січі правицю та в стегно поранили. Він лежав у калюжі крові, доки не підійшли з-над Тясмину вуличі й не порятували його та інших посічених-порубаних.
Відтоді в Будимира запеклася ненависть до печенігів.
Відкрити їм завтра ворота Білгорода? Стати на коліна перед степовими грабіжниками? Це ганебно й страшно.
Великий князь Володимир далеко. Він пішов у Новгород (цим і скористалися сини Курі). А пішов князь у Новгород, аби набрати воїв для своєї дружини. З ним, Володимиром, подалися і двоє синів Будимирових. Що ж, не догукаєшся їх звідти.
Чомусь знову згадався голод у Білобережжі. І як волхв Овсій вміло годував людей, здавалося б, з нічого.
Несподівана зухвала думка полонила Будимира. Він заспішив на віче.
— Чув, що хочете здаватися печенігам? — запитав їх Будимир.
— Не стерплять люди голоду, — розвели руками.
— Послухайте мене. Не здавайтеся ще два дні і зробіть усе так, як я вам скажу.
Його шанували. Найперше — він нащадок великого Кия, правнук Щека. Друге: Будимир — чередник. Пасе так, що за двадцять літ жодна корова в нього не пропала. Ось і тепер першим дізнався, що йде орда. Попередив білгородчан про небезпеку через свого підпасича, а сам загнав череду в такі нетрі, що ніякий ординець не знайде.
• Чому, на твою думку, Будимир не залишився байдужим до того, якою буде доля його рідного міста?
• Про які риси характеру головного героя це свідчить?
• Як ставляться до Будимира білгородці? Свою думку обґрунтуй цитатами з тексту.
Міг би він теж перебути в тому надійному схроні. Та не такий Будимир. Пекло його за долю білгородців. Залишив череду під наглядом волхвів, а сам — на випадок, мовляв, тривалої облоги — пригнав перед самісіньким носом у печенігів черідку биків та вгодованих телиць-ялівок.
Тому з пошаною дослуховуються до його слів.
— Ідіть від хати до хати, — мовить Будимир, — і зберіть по жмені вівса, пшениці або висівок. А чого — не питайте.
А він порядкував біля церкви, вимахуючи порожнім рукавом правиці. Одним наказав, де копати два колодязі по коліна. Не глибше! Накликав добрих теслярів, аби вони хутко спорудили добрячі цямрини. Жінкам звелів збовтати ціжу, з якої варять кисіль.
Збовтали. Тую кисільну бовтанку залили в широкий кадіб, який на вимогу Будимира поставили у виритий колодязь. І вельми подивувалися всі, бо виходило, ніби колодязь ущерть повний кисільної бовтанки.
— Це ще не все, — сказав Будимир. Він був збуджений. Його чередницька шапка-ковпак з’їхала набік. Заросле сивою щетиною, худе лице почервоніло. Чорні очі палали молодо й завзято. Навіть зморшки на лиці розгладилися.
— Хоч убийтеся, а знайдіть мені трохи меду.
Невдовзі таки знайшли велику миску меду, що була схована в княжій медовні.
Будимир попрохав жінок приготувати з меду солодку ситу, вилити її в кадіб, який поставити в другий колодязь.
— Тепер шліть за печенігами. Тільки най посли наші будуть не вельми худі.
Оборона Білгорода: кисіль із колодязя. Мініатюра з Радзивіллівського літопису. XV століття
Коли печеніги вступили в город, навчені Будимиром старійшини привітали гостей і сказали їм:
— Пощо губите ви себе? Хіба в змозі перестояти нас? Якщо стовбичитимете тут і десять років, то нічого не заподієте нам. Бо нас годує сама земля. Вона харч нам дає. Ось погляньте, коли не вірите.
Привели печенігів до колодязів. Спочатку до того, де була ціжа для киселю.
• Як білгородцям вдалося вийти з облоги? Яка у цьому роль Будимира?
• Як поводиться Будимир після облоги? Що насамперед його турбує? Чому?
Поставали над колодязем печеніги і аж роти пороззявляли од подиву. Старійшини ж зачерпнули відром ціжі, розлили в лотки — великі глиняні сковороди — і на очах у сторопілих кочівників зварили кисіль. Потім пішли до другого колодязя, Зачерпнули солодкої сити. Самі їли й частували печенігів. Ті смакували, аж губами плямкали, і дивувалися. Врешті сказали:
— Ми бачимо диво. Але наші хани не повірять нам, якщо самі не скуштують.
Старійшини налили по глекові ціжі та сити й вручили посередникам.
Ждали день, вечір, ніч. А на ранок полегшено зітхнула вся богатирська застава: знялися печеніги! Пішли. Повіялися.
Мовна скарбничка
В українській мові постійно з’являються нові слова — неологізми, що позначають нові явища, поняття, предмети. А деякі слова виходять із активного вжитку, адже зникають самі поняття, що вони пояснюють, або ж змінюються слова, які їх позначають. Такі застарілі слова називають архаїзмами. В оповіданні «Богатирська застава» автор використав багато архаїзмів, аби створити в читача/читачки відчуття подорожі в далеке минуле.
Десниця, одесную — права рука, праворуч.
Било — підвішена до стовпа чи дерева дошка або рейка для відбивання сигналів, годин доби.
Віче — народні збори, що були найвищим органом влади (у Київській Русі).
Дружина — збройний загін, що становив постійну військову силу князя і брав участь в управлінні князівством (у Київській Русі).
Βої — воїни в князівському війську.
Сита — мед, розведений водою, або медовий відвар на воді.
Про інші незрозумілі тобі слова із оповідання «Богатирська застава» довідайся із «Тлумачного словника української мови».
Тут же, на стіні, біля бійниць, білгородці обіймалися, цілувалися, плакали. А Будимир погрозливо помахав услід ординцям порожнім рукавом своєї десниці.
Потім він згадав про свою череду, яка зараз у лісових нетрях під доглядом вірних волхвів. Прикинув, що до обіду прижене сюди корів і напоїть молоком голодних білгородців. А волхви ще й сиру нагнітили цілий віз. І хліба напекли. Тож по обіді голоду в Білгороді вже не буде.
Від цих думок чередник повеселів і почав хутко опускатися з фортечної галереї.
Ти вже вмієш створювати усну характеристику образів-персонажів художнього твору. Склади письмову характеристику Будимира — головного героя оповідання Сергія Плачинди «Богатирська застава» за планом:
- 1. Відомості про головного героя (місце народження, рід діяльності, родинний стан).
- 2. Портрет образу-персонажа.
- 3. Вчинки героя, як вони розкривають його риси характеру.
- 4. Мова героя, як вона його характеризує.
- 5. Головний герой і його оточення: які взаємини головного героя з іншими персонажами твору.
- 6. Додаткові відомості (деталі, описи, роздуми, що характеризують внутрішній світ головного героя, зміни, які з ним відбуваються).
- 7. Моє ставлення до головного героя.
Літературознавчий клуб
Сергій Плачинда
Автором оповідання «Богатирська застава» є український письменник Сергій Плачинда (1928-2013). Він народився неподалік міста Кропивницького, на степовому хуторі Шевченковому, пережив там часи Голодомору й воєнне лихоліття. У Київському університеті здобув фах філолога. Завжди обстоював патріотичні погляди. За це за радянських часів письменника постійно переслідували, звільнили з роботи.
Надто захоплювала митця й науковця прадавня історія України. Його ідеї, припущення спираються на давні народні легенди й перекази, літописні згадки.
Особливістю оповідання С. Плачинди «Богатирська застава» є те, що автор розповідає у ньому про події, які відбувалися понад 1000 років тому Згадки про ці події збереглися в різних джерелах — літописах, переказах, народних піснях. Тому це історичне оповідання. У ньому йдеться про облогу Білгорода (передмістя Києва) печенігами за часів київського князя Володимира Святославича. Така тема цього літературного твору.
Літературознавчий словник
Тема твору — ті життєві явища, які змальовані в художньому творі.
Історичне оповідання — оповідання про реальних осіб, справжні події, що відбувалися в минулі часи.
У стародавніх літописах знаходимо багато згадок про постійні набіги кочових племен на Київську Русь. Щоб подолати це лихо, київський князь Володимир Святославич наказав спорудити вздовж кордону із Диким полем низку укріплень, так званих «богатирських застав». Найміцніші з них оточували столицю Київ. Одна із таких фортець — Білгородська застава, споруджена 992 року. Її головним завданням було вчасно повідомляти князя і його дружину про напади кочовиків і надавати мешканцям навколишніх поселень прихисток під час набігів. Службу в цих військових поселеннях несли найсильніші й найдосвідченіші воїни — богатирі, про яких ти вже знаєш із народних та літературних казок.
О. Мезенцев. Ілюстрація до збірки С. Плачинди «Київські фрески»
Головний герой оповідання «Богатирська застава» Будимир — узагальнений образ воїна, який колись був справжнім богатирем. Через каліцтво, якого зазнав в одній із битв, він уже не може служити у війську. А тому стає чередником і водночас мудрим порадником у заставі. Будимир — справжній патріот своєї землі, бо, незважаючи на похилий вік, прагне допомогти мешканцям рідного міста, уберегти їх від голоду в обложеній фортеці. Такі відважні й мудрі люди, як Будимир, і сьогодні вкрай потрібні Україні, яка відбиває ворожу навалу.
Особливою є й мова історичного оповідання: для створення правдивої атмосфери давніх часів автор використовує застарілі слова — архаїзми.
У колі мистецтв
Найпопулярнішому серед богатирів — Іллі Муромцю у місті Києві (на Трухановому острові) споруджено пам’ятник. Як відомо з історичних джерел, цей богатир народився в Моровійську поблизу Чернігова. Він служив у дружині князя Володимира Святославича, а на схилі літ став послушником Києво-Печерської лаври. Пам’ятник створений за унікальною сучасною технологією за допомогою 3D-принтера. Позував для образу богатиря Іллі наш сучасник — відомий спортсмен Василь Вірастюк, володар звання «Найсильніша людина світу».
Пам’ятник Іллі Муромцю (м. Київ, 2018 р.). Скульптор В. Журавель
• Розглянь ілюстрацію О. Мезенцева до збірки творів С. Плачинди. Чому, на твою думку, художник обрав саме чорно-білу тональність для зображення богатиря?
Читай і досліджуй!
Одне із застарілих слів, що трапилося тобі в цьому оповіданні, — десниця. Про його значення йшлося в рубриці «Мовна скарбничка».
Проведи невеличке дослідження: зіскануй QR-код і довідайся, чому назва однієї з найбільших і найпрекрасніших річок України — Десна, співзвучна зі словом десниця.
• Що нового ти дізнався/дізналася про історичне минуле України?
• Доведи, що «Богатирська застава» С. Плачинди — історичне оповідання.
• Яка тема цього літературного твору?
• Які вчинки головного героя Будимира характеризують його як патріота рідної землі?
• Назви особливості мови оповідання «Богатирська застава».
• Які почуття і переживання викликали в тебе події, описані в оповіданні?
• Оціни свою роботу над оповіданням С. Плачинди «Богатирська застава» за допомогою смайликів.
Читацьке дозвілля
Цікаво і змістовно організувати своє читацьке дозвілля ти зможеш, скориставшись QR-кодом.