Еглоніл

Еглоніл – це медикамент антипсихотик, що належить до бензамінового ряду. Діючою речовиною препарату є сульпірид (C15H23N3O4S).

“Народження” Сульпіриду стало підсумковим результатом дослідницької програми Джастіна-Безансона (Justin-Besançon) та К. Лавіля (C. Laville) в Laboratoires Delagrange, які працювали над поліпшенням антиаритмічного ефекту прокаїнаміду, зараз випускається під брендом Новокаїнамід, в 1970 х роках. Під час клопіткої роботи в Лабораторії Делагранж спочатку був винайдений метоклопрамід, а потім – сульпірид. Delagrange була викуплена Synthelabo (Сінтелабо) в 1991 році, яка через деякий час стала складовою компанії фармацевтичного гіганта Санофі.

Інструкція по застосуванню препарату Еглоніл

Спосіб застосування. Таблетки Еглоніл (або капсули) п’ють або при вживанні іжі, або в інший час. Засіб зазвичай вживають дворазово в день (в ранковий час та раннім вечором). Дозування може змінюватися в залежності від конкретного випадку. Важливо виконувати все, що говорить вам лікар. Якщо клінічний стан дозволяє, терапію починають з невеликого дозування, потім можливе збільшення дози. При короткочасному лікуванні при тривожних розладів у дорослих препарат застосовують по 50-150 мг протягом не більше чотирьох тижнів. Дітям при поведінкових розладах призначають препарат з розрахунку 5 мг на один кг ваги (при необхідності 10 мг / кг). Сульпіридовий засіб можна давати дітям, але дотримуючись заходів обережності. Деякі форми, в т.ч. Еглоніл в таблетках з дозуванням 200 мг, протипоказані в дитячому віці.

При проходженні тривалої терапії не можна різко припиняти курс лікування (якщо інше не зазначено лікарем), навіть якщо вам вже трохи краще та ви думаєте, що все позаду. Це пов’язано з тим, що Еглоніл контролює симптоматику патології, але насправді не усуває її. Тому, якщо ви різко припините пити таблетку, то все може повернутися назад. Різка відмова від засобу може також викликати синдром відміни (рідко), що проявляється у вигляді нудоти, блювоти, проблем зі сном або тремору.

Показання. Еглоніл 50 мг показаний в наступних випадках:

• Нетривала терапія тривожних розладів у осіб дорослого віку в тих ситуаціях, коли класичні методики лікування виявилися марними.
• Виражені поведінкові розлади (рухове занепокоєння – агітація, самоушкодження – селфхарм, безцільне повторення рухів, слів / фраз – стереотипія) у дітей, починаючи з 6-річного віку, особливо у хворих з аутичними синдромами.

Еглоніл 200 мг застосовується при гострих розладах психічного характеру, хронічних психічних розладах – шизофренії, параноїдальних станах, хронічному галлюцинаторному психозі.

Протипоказання. Згідно з інструкцією до Еглонілу, медикамент протипоказаний при:

• Підвищеній чутливості;
• Пролактинозованих пухлинах;
• Феохромоцитомії;
• Гострій порфірії;
• Вживанні неантипаркінсонічних агоністів допаміну, леведопи, антипаркінсонічних ЛЗ, мехітазина, циталопрама й есциталопрама.

Побічні ефекти. Медикамент антипсихотик може викликати такі небажані дії:

• Занепокоєння та хвилювання.
• Ненормальний рух верхніх / нижніх кінцівок, обличчя та ін. – тремор, смикання, жорсткість м’язів (екстрапірамідні ефекти).
• Надмірне виділення слини.
• Ритмічний неконтрольований рух частин обличчя, іноді одночасно виникаючими мимовільними посмикуваннями верхніх / нижніх кінцівок.
• Порушення сну (безсоння) або ж сонливість.
• Падіння артеріального тиску, яке може викликати запаморочення.
• Втручання в процеси регулювання t тіла (дана “побочка” частіше зустрічається у пацієнтів похилого віку та може привести до отримання теплового удару під час спеки, гіпотермії на морозі або просто при холодній погоді).
• Висип, збільшення ваги.
• Підвищеня пролактинового рівня.
• Порушення ерекції.
• Судоми, нерегулярні серцеві скорочення (аритмічні припадки).
• Високу температуру в поєднанні з помутніннями свідомості, блідистю, потовиділенням та надвисоким серцевим ритмом (нейролептичний злоякісний синдром – ЗНС, відносно рідкісний, однак небезпечний для життя розлад).
• Зниження кількості лейкоцитів у крові.
• Жовтяничну шкіру, порушення функціональності печінки.
• Венозну тромбоемболію – ​​ВТЕ (перегляньте секцію “Застереження” в нижній частині підзаголовка).

Застосування при вагітності. Засоби нейролептики, такі як клониапін, локсапін, ремоксипрід, сертіндол, розглядаємий препарат, та тіаприд, небажано застосовувати при виношуванні дитини через те, що в медицині поки немає належного досвіду в цьому плані. Проте, лікування нейролептиками не слід розцінювати як показання до проведення аборту. Також, вагітній жінці, стан якої є стабільним під час прийому даних засобів, небажано підбирати інший засіб, тому що це може привести до погіршення її стану. Вчені говорять, що деталізована фетальна ультрасонографія може бути прописана вагітній після використання вищевказаних нейролептиків протягом I триместру (Hanneke Garbis, Patricia McElhatton, 2007).

Застосування при грудному вигодовуванні. Сульпірид – це допаміновий антагоніст, що активізує виділення пролактину. Отже, у матері може почати виділятися більше молока на тлі лікування Еглонілом. У двох дослідженнях мами отримували 100 мг сульпіриду щодня. У материнському молоці спостерігалися концентрації активного агента засобу 0,97 мг / л та 0,83 мг / л, з максимумами 1,97 та 1,46 мг / л, відповідно (Christof Schaefer, 2007). Тому годування груддю під час лікування даним препаратом антипсихотиком не рекомендується.

Взаємодії. Інструкція по застосуванню говорить, що антациди (засоби від диспепсії або печії) та сукральфат можуть несприятливо вплинути на абсорбцію сульпіриду. Тому не можна приймати ці засоби разом з еглонілом або незадовго до або після його прийому. Комбінація з алконапоями та наступними препаратами може призвести до того, що вас почне хилити до сну й ви станете розсіяним: барбітуратами (наприклад амобарбіталом, фенобарбіталом), бензодіазепінами (наприклад діазепамом, темазепамом), седативними антигістамінними ліками (наприклад хлорфенаміном, гідроксизином), снодійними препаратами (зопіклоном), потужними опіоїдними знеболюючими засобами («пейнкіллерами», такими як морфін, кодеїн місткими препаратами), антидепресантами трицикліками (Елавілом, він же амітриптилін). Ліки можуть активізувати антигіпертензивну дію деяких ліків, використовуваних для лікування гіпертонії. Також є можливість появи патологій серцевого ритму при одночасному використанні сульпіриду з іншими ліками, однією з дій яких виступає «подовження QT-інтервалу». Це, зокрема, прокаїнамід (новокаїнамід), дісопірамід (Norpace), хінидинові засоби, соталолу гідрохлорид, дронадерон (Мультак), галофантрин (Halfan), хлорохін (Делагіл), хінін, мефлохін (Ларіам), саквінавір (SQV), силденафіл (Віагра).

Вище вказані не всі потенційні взаємодії Еглонілу – їх досить багато. Перед застосуванням даного медикаменту антипсихотика розкажіть фахівцю про всі препарати (та навіть трав’яні добавки), які приймаєте. Те ж саме: спочатку поговоріть з ним перед прийомом будь-яких засобів під час лікування еглонілом.

Застереження. Еглоніл може викликати сильне бажання поспати та розсіяність зору. Препарат може знижувати артеріальний тиск (так звана ортостатична гіпотензія / колапс), коли ви різко сідаєте з лежачого стану або встаєте з сидячої / лежачої пози, особливо на початку терапії.

Ліки нейролептики можуть викликати глибокий венозний тромбоз та тромбоемболію легеневої артерії. Негайно ж зателефонуйте в швидку якщо ви помітили будь-яку побічну дію з перелічених нижче: больові відчуття колючого характеру й / або неординарну червонуватість або припухлість на нозі, хворобливе дихання або кашель, відкашлювання крові або раптова задишка.

Еглоніл таблетки, капсули й уколи – опис та склад

Опис дії. Еглоніловий засіб належить до селективних антагоністів D2-рецепторів, D3-рецепторів. Цей вплив домінує, починаючи від 600-міліграмового дозування в день. У дозах від 600 до 1600 мг медикамент проявляє седативну та антипсихотичну ефективність. У низьких дозах (зокрема, від 50 до 200 мг на день) його дія проявляє себе в антагонізмі пресинаптичних пригнічуючих дофамінових G-білок-зв’язаних рецепторів. Це дає певний антидепресивний й стимуляційний ефект. Плюс до цього, засіб допомагає боротися із запамороченням.

Склад. Еглоніл таблетки містять 50 або 200 мг активної речовини, а також допоміжні компоненти. Капсули випускаються в дозуванні 50 мг.

Засіб також доступний як уколи (розчин для ін’єкцій), які містять 50 мг активної речовини в 1 мл.

Ціна на препарат Еглоніл, інші найменування

Ціна Еглонілу цілком прийнятна. Капсули зазвичай коштують трохи дорожче таблеток.
Препарат випускається також під іншими бренд-найменуваннями за кордоном:

• Abilit (Абіліт) від Dainippon Sumitomo Pharma (Даініппон Сумітомо Фарма);
• Dolmatil (Долматіл) випуску Sanofi-UK (Санофі-Великобританія);
• Espiride (Еспірід) випуску Aspen Pharmacare (Аспен Фармак);
• Finul (Фінул) від Farvet (Фарвет);
• Sulpivert (Сульпіверт) від Hennig Arzneimittel (Хенніг Арзнеіміттель);
• Sulpyride (Сульпірид) від Hor Chen (Хор Чен);
• Su’s (Сьюс) від Panion & BF (Пеньон енд БФ);
• Synédil (Сінед) від SigmaTau (СігмаТау);
• Tagneson (Тагнесон) випуску Jinup (Джінуп);
• SweetBaby (СвітБейбі) від Century (Сентчері);
• Sulp (Сульп) від Hexal AG;
• Wypiride (Віпірід) від Shinlon (Шінлон);
• Sulmatyl (Сульматіл) випуску Pei Li (Пєї Лі);
• Sopid (Сопід) від Genovate (Дженовейт);
• Youmatyl (Юматов) від Yoshindo (Йошіндо);
• Uispan (Юіспан) від Panbiotic (Панбіотік);
• Sulpirid AL (Сульпірид АЛ) від Aliud (Аліуд);
• Sulpirid Belupo (Сульпірид Бєлупо) випуску Belupo;
• Sulpiride Isei (Сульпірид Ісей) від Isei (Ісей);
• Sulpiride Tesli (Сульпірид Теслі) від Dorcas (Доркас);
• Equilid (Еквілід) від Medley (Медлі);
• Meresasul (Мересасіл) від Dologriet (Дологріт);
• Guastil (Гуастіл) від Uriach-Aquilea (Уріач-Акуіліа).

Дослідження медикаменту – застосування в інших цілях

Сульпірид був вивчений для використання в якості гормон-індукованої контрацепції у жінок, яким не можна приймати традиційні оральні контрацептиви (Buvat J, Decroix-Blacker C, Legal F, Gasnault JP, 1976). Він здатний підсилювати дію протизаплідних засобів, що містять тільки прогестерон (Payne M., Howie P., McNeilly A., Cooper W., Marnie M., Kidd L, 1985). Контрацептивний вплив сульпіридового препарату викликаний його пролактин-вивільненими протигонадотропними ефектами, а також гіперпролактинемією аменореєю, що виникла в результаті терапії. Однак зазначимо, що в нинішніх показаннях, зазначених в інструкції, застосування з метою контрацепції відсутня.

Увага!

Використання Еглоніл без призначення лікаря або без дотримання його точних рекомендацій може призвести до різкого погіршення Вашого здоров’я. Прагніть вживати той чи інший препарат тільки після консультації з фахівцем. У разі виявлення побічних ефектів негайно припиніть прийом ліків і зверніться по кваліфіковану допомогу.

Еглоніл фото

Категорії

• Акушерство та гінекологія
  • Контрацептиви
  • Ліки від молочниці
    • Нормалізація мікрофлори
    • Протитуберкульозні
    • Здорове харчування
      • Замінник цукру
      • Вітаміни для вагітних і годуючих
      • Вітаміни для дітей
      • Вітаміни для шкіри, волосся, нігтів
      • Вітамінно-мінеральні комплекси
      • Загальнозміцнюючі вітаміни
      • Залізовмісні препарати
      • Кальцій Д3 (D3)
      • Полівітаміни
      • Риб’ячий жир
      • Тонізуючі засоби
      • Догляд за зубами і порожниною рота
        • Стоматологічні
        • Гормональні препарати
        • Захворювання щитоподібної залози (лікування)
        • Від болю в горлі
        • Вушні краплі
        • Жарознижуючі
        • Засоби від нежитю
        • Ліки від кашлю
          • Відхаркувальний засоби (препарати)
          • Дерматит, сухість шкіри, псоріаз, екзема
          • Ранозагоювальні засоби
          • Гіполіпідемічні препарати
          • Лікування ожиріння
          • Антианемічні засоби (препарати)
          • Гемостатичні засоби (препарати)
          • Препарати для розрідження крові
          • Анальгетики (Болезаспокійливі)
          • Анестезія та м’язові релаксанти
          • Вакцини (щеплення)
            • Пневмокок
            • Від нудоти і захитування
            • Плазмозамінники (розчини)
            • Протипаразитарні препарати
            • Очні краплі, мазі, гелі
            • Антидоти і ентеросорбенти
            • Лікування підшлункової залози
            • Препарати для шлунково-кишкового тракту
            • Пробіотики і пребіотики
            • Проносні засоби
            • Ферменти
            • Антидепресанти
            • Антиоксиданти
            • Заспокійливі засоби
            • Ліки для нервової системи
            • Нейролептики і нейропротектори
            • Ноотропи
            • Препарати для поліпшення мозкового кровообігу
            • Протиепілептичні препарати
            • Снодійні
            • Кісткова і хрящова тканина (відновлення)
            • Препарати для зовнішнього застосування
            • Протизапальні засоби
            • Гепатопротектори
            • Ангіопротектори і мікроциркуляція
            • Діуретики
            • Зниження холестерину
            • Серцево-судинні препарати
            • Лікування передміхурової залози
            • Препарати для сечостатевої системи і нирок
            • Гіпоглікемічні засоби
            • Препарати (засіб) для потенції
            • Лікування алкоголізму
            • Нікотинова залежність і тютюнопаління

            Інформація, зібрана на ресурсі, дозволяє максимально скоротити час на пошук інформації про конкретний лікарський засіб.

            Еглоніл

            Препарат Енгоніл випускається у трьох лікарських формах:

            • капсули, що містять 50 мг активного компонента (30 шт. у картонній пачці);
            • таблетки по 200 мг (12 та 60 шт. в упаковці виробника);
            • розчин для внутрішньом’язового введення, 2 мл якого містить 100 мг сульпіриду (6 ампул в упаковці).

            При виробництві капсул використовуються такі додаткові компоненти, як метилцелюлоза, стеарат магнію, тальк і лактози моногідрат.

            Допоміжними інгредієнтами таблеток є метилцелюлоза, тальк, стеарат магнію, моногідрат лактози, картопляний крохмаль і колоїдний кремнію діоксид.

            У складі розчину є стерильна вода, натрію хлорид та сірчана кислота.

            Фармакологічні властивості

            Фармакодинамічні характеристики

            Сульпірид є атиповим нейролептиком, який належить до групи бензамідів. Засіб нейролептик Еглоніл блокує дофамінергічні клітинні рецептори, локалізовані в головному мозку.

            У дозах до 600 мг на добу препарат стимулює центральну нервову систему (ЦНС) та має антидепресивну дію, у більш високих дозах — антипсихотичний ефект.

            Важливими перевагами сульпіриду є відсутність суттєвого впливу на інші рецептори та легка переносимість порівняно з класичними нейролептиками.

            Блокуючи дофамінові D2-рецептори, медикамент також має центральну протиблювотну дію.

            Фармакокінетичні параметри

            Максимальна плазмова концентрація після введення сульпіриду в м’яз досягається протягом 30 хвилин, після перорального прийому — через 3–6 годин.

            Після потрапляння в організм заспокійливе Еглоніл швидко розподіляється у тканинах. Приблизно 40% зв’язується з білками плазми. Метаболізму піддається мінімально. Половину фармакологічного ефекту втрачає приблизно за 7 годин.

            Показання до призначення

            Антидепресант Еглоніл в таблетках чи Еглоніл в ампулах призначений для лікування гострих психічних розладів.

            Як короткочасну терапію із метою усунення агресивності та ажитації препарат застосовують при таких хронічних порушеннях:

            У дітей віком від 6 років ліки використовують при тяжких поведінкових розладах — ажитації, стереотипії, нанесенні собі тілесних ушкоджень та інших порушеннях, особливо тих, що виникають на тлі аутизму.

            Дорослі приймають капсули при тривожних розладах короткими курсами.

            Протипоказання

            Незалежно від форми випуску Еглоніл не можна застосовувати за відомої гіперчутливості до будь-якого компонента препарату.

            Протипоказанням є стан гострої інтоксикації, наприклад снодійними ліками, наркотичними речовинами або алкоголем.

            Заборонено лікування антипсихотичним засобом пацієнтів із гострою порфіриновою хворобою, підвищеним рівнем гормону пролактину в крові, пухлиною надниркових залоз та пролактинзалежними пухлинами.

            Комбінації з агоністами допамінових рецепторів не для лікування хвороби Паркінсона (каберголін, хінаголід), циталопрамом та есциталопрамом, гідроксизином, домперидоном та піперазином.

            Вагітним препарат призначають тільки в крайніх випадках, якщо користь при вагітності жінці безумовно більша за небезпеку для плода. Якщо терапія показана під час лактації (годування груддю), грудне вигодовування припиняють.

            У таких випадках Еглоніл використовують із дотриманням особливих запобіжних заходів:

            • тремтливий параліч;
            • цукровий діабет;
            • ниркова недостатність;
            • епілепсія;
            • артеріальна гіпертензія;
            • уроджений стеноз стравоходу;
            • агресивність;
            • ажитація з імпульсивністю;
            • літній вік.

            Постійне спостереження лікарів потрібне пацієнтам зі станами, які можуть спричинити порушення серцевого ритму або призвести до інсульту.

            Особлива обережність потрібна особам, в анамнезі яких є вказівки на:

            • рак молочної залози;
            • кишкову непрохідність;
            • аденому простати;
            • глаукому;
            • злоякісний нейролептичний синдром.

            Еглоніл капсули можна застосовувати для дітей віком від 6 років, таблетки та уколи — тільки для дорослих.

            Еглоніл: інструкція із застосування

            Еглоніл таблетки та капсули приймають внутрішньо з водою, бажано після 16:00, що зумовлено ймовірністю розвитку активізуючої дії препарату.

            Конкретну дозу встановлює лікар з огляду на стан пацієнта, але завжди рекомендується мінімальна доза, яка даватиме очікуваний ефект. Вона може змінюватись від 50 до 1000 мг на добу.

            Тривалість лікування визначається індивідуально.

            Рекомендована доза для дітей віком від 6 років — 5–10 мг/добу на кожний кілограм маси тіла.

            Еглоніл уколи вводять внутрішньом’язово по 400–800 мг на добу курсом до 2 тижнів.

            Побічні ефекти

            Частими небажаними реакціями, що виникають у 1–10% пацієнтів, є сонливість, гіперпролактинемія, закреп, підвищення активності печінкових ферментів, екстрапірамідні розлади, патологічна непосидючість, тремор, безсоння, галакторея, макулопапульозна висипка, збільшення маси тіла.

            У поодиноких випадках (менш ніж у 0,1% пацієнтів) відзначається низка інших побічних ефектів, зокрема досить серйозних, наприклад:

            • порушення серцевого ритму, гіпотензія, тахікардія, припинення діяльності серця;
            • аспіраційна пневмонія;
            • епізодична девіація очей, дистонія або гіпертонус м’язів, сплутаність свідомості, злоякісний нейролептичний синдром, судоми;
            • збільшення секреції слинних залоз, ураження печінки;
            • кривошия, частота невідома – гіпонатріємія, гінекомастія, еректильна дисфункція, лейкопенія, гіпертермія;
            • рабдоміоліз, анафілактичні реакції.

            Загалом побічні ефекти сульпіриду подібні до таких у інших нейролептиків, але частота їхнього розвитку зазвичай нижча.

            Передозування

            Відомі лише поодинокі випадки передозування сульпіридом. У пацієнтів спостерігалися такі симптоми: тризм (неможливість широко відкрити рота), протрузія язика, спазматична кривошия. Є ризик розвитку ознак паркінсонізму, які можуть призвести до коми та смерті.

            Летальні випадки найчастіше реєструвалися після спільного застосування Еглонілу з іншими речовинами, що мають психотропний ефект.

            Антидоту препарат не має. Але він частково виводиться з організму у вигляді гемодіалізу. Лікування передозування має симптоматичний характер. У тяжких випадках проводять реанімаційні заходи.

            Особливості застосування

            У період терапії eglonil заборонено вживати будь-які речовини, що впливають на психіку та нервову систему. На час лікування обов’язково слід відмовитись від алкоголю.

            Ліки Еглоніл впливають на пізнавальні процеси, тому при лікуванні дітей батьки повинні перевіряти їхню здатність до навчання. За потреби, залежно від стану дитини, лікар може коригувати дозу.

            У зв’язку з можливістю розвитку седативного ефекту під час прийому препарату забороняється керувати автомобілем та виконувати потенційно небезпечні роботи.

            Венозна тромбоемболія. При застосуванні антипсихотичних засобів повідомлялося про випадки венозної тромбоемболії (ВТ). Оскільки хворі, які приймають антипсихотичні засоби, часто мають набуті фактори ризику розвитку ВТ, до та під час лікування Еглоніл внутрішньом’язово необхідно визначити всі потенційні фактори ризику розвитку ВТ та вжити заходів.

            При одночасному застосуванні сульпіриду з деякими препаратами виникає ризик розвитку серйозних побічних ефектів, тому прийом будь-якого іншого лікарського засобу, навіть безрецептурного, слід погоджувати з лікарем.

            За винятком невідкладних випадків, рекомендується провести ЕКГ дослідження під час початкового обстеження пацієнтів, які повинні отримувати лікування нейролептичним препаратом.

            Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

            Слід попередити пацієнтів, особливо тих, хто керує транспортними засобами чи працює з іншими механізмами, про те, що приймання цього лікарського засобу може призводити до розвитку сонливості. Під час застосування препарату протипоказано керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

            Взаємодія

            До цього серйозного порушення серцевого ритму може спричиняти ряд лікарських засобів, які мають або не мають антиаритмічної активності. Провокуючими факторами є гіпокаліємія або брадикардія або наявність вродженого або набутого подовження інтервалу QT.

            Циталопрам, есциталопрам. Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

            Агоністи допамінових рецепторів не для лікування хвороби Паркінсона (каберголін, хінаголід). Між ефектами агоністів допаміну та нейролептиків існує взаємний антагонізм. Якщо пацієнтам із хворобою Паркінсона, які отримують лікування агоністами допаміну, необхідне призначення нейролептиків, дози агоністів допаміну слід поступово знизити до повної відміни (різка їх скасування наражає пацієнта на ризик злоякісного нейролептичного синдрому).

            Домперидон. Існує підвищений ризик розвитку шлуночкової аритмії, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

            Гідроксизин. Існує підвищений ризик розвитку шлуночкової аритмії, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

            Піпераквін. Існує підвищений ризик розвитку шлуночкової аритмії, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

            Анагрелід. Підвищений ризик виникнення шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes). У період одночасного застосування необхідно виконувати ЕКГ та здійснювати клінічний контроль.

            Терміни та умови зберігання

            Препарат слід зберігати у сухому темному місці за кімнатної температури.

            Термін придатності становить 3 роки від вказаної на упаковці дати виробництва.

            Категорія відпуску

            Купити таблетки Еглоніл, Енгоніл в уколах чи Енгоніл в капсулах в аптеці можна за рецептом лікаря.

            Список використаної літератури

            Поширені запитання про Еглоніл

            Для чого призначають Еглоніл?

            Нейролептик призначений для лікування тривожних та гострих психічних розладів. Як короткочасну терапію його використовують для усунення сильного емоційного збудження, що супроводжується почуттями тривоги і страху, що нерідко спостерігається при шизофренії та галюцинаторному психозі.

            Чи можна використовувати дітям?

            Капсули Еглоніл призначають дітям віком від 6 років у разі тяжких порушень поведінки. В інших лікарських формах препарат не застосовують у педіатрії (до 18 років) через високий вміст діючої речовини.

            Як довго можна приймати препарат?

            Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально, виходячи з клінічної картини хворого. Уколи вводять курсом до 2 тижнів. Капсули та таблетки зазвичай приймають не більше 4 тижнів.

            Які можуть бути побічні ефекти?

            Частими небажаними реакціями є сонливість, гіперпролактинемія, закреп, підвищення активності печінкових ферментів, екстрапірамідні розлади, патологічна непосидючість, тремор, безсоння, галакторея, висипка макулопупульозу, збільшення маси тіла. Препарат може викликати низку інших побічних дій, зокрема тяжких, але частота їхнього розвитку не перевищує 0,1%.

            Зверніть увагу!

            Опис препарату Еглоніл на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).

            Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.

            Еглоніл: інструкції

            Форма випуску: таблетки по 200 мг № 12 (12х1): по 12 таблеток у блістері; по 1 блістеру у картонній коробці

            Склад: 1 таблетка містить сульпіриду 200 мг

            Форма випуску: капсули по 50 мг № 30 (15х2): по 15 капсул у блістері, по 2 блістери в картонній коробці; № 30 (30х1): по 30 капсул у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці

            Склад: 1 капсула містить сульпіриду 50 мг

            Форма випуску: розчин для ін’єкцій, 100 мг/2 мл № 6: по 2 мл в ампулі; по 6 ампул у контурних чарунках у картонній коробці

            Склад: 2 мл розчину містять сульпіриду 100 мг

            Еглоніл таблетки (Eglonyl tablets ) Лікарські препарати

            фармакодинаміка . Сульпірид впливає на дофамінергічну нервову передачу в головному мозку як дофаміноміметик, завдяки чому чинить активуючу дію у низьких дозах. У більш високих дозах сульпірид також зменшує вираженість продуктивної симптоматики.
            Фармакокінетика . Після перорального застосування однієї таблетки 200 мг пікова концентрація сульпіриду в плазмі крові (0,73 мг/л) досягається через 3–6 год.
            Біодоступність пероральних лікарських форм становить 25–35% з широкими індивідуальними коливаннями; сульпірид має лінійний фармакокінетичний профіль після введення у дозах 50–300 мг.
            Сульпірид швидко розподіляється в тканинах організму: видимий об’єм розподілу у рівноважному стані становить 0,94 л/кг. Зв’язування з протеїнами плазми крові становить 40%.
            Сульпірид у незначній кількості виявляється в грудному молоці та може перетинати плацентарний бар’єр.
            Сульпірид практично не метаболізується в організмі людини.
            Сульпірид виділяється в основному нирками шляхом клубочкової фільтрації. Його нирковий кліренс становить 126 мл/хв. Т_½ з плазми крові — 7 год.

            Показання Еглоніл таблетки

            гострі психічні розлади. Хронічні психічні розлади (шизофренія, хронічний делірій нешизофренічного характеру: параноїдальний делірій, хронічний галюцинаторний психоз).

            Застосування Еглоніл таблетки

            для перорального застосування.
            Слід завжди призначати мінімальну ефективну дозу. Якщо клінічний стан пацієнта дозволяє, лікування слід розпочинати з низької дози, після чого можливе поступове титрування дози.
            В даній лікарській формі препарат призначений лише для дорослих хворих.
            Добова доза становить 200−1000 мг.
            Діти . Препарат у цій лікарській формі призначений лише для дорослих.

            Протипоказання

            – підвищена чутливість до сульпіриду або будь-якої з допоміжних речовин препарату (див. СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ).
            – Пролактинозалежні пухлини (наприклад пролактиносекретуюча аденома гіпофіза (пролактинома) та рак молочної залози).
            – Відомий або підозрюваний діагноз феохромоцитоми.
            – Гостра порфірія.
            – Комбінації з агоністами дофамінових рецепторів не для лікування хвороби Паркінсона (каберголін, хінаголід), циталопрамом та есциталопрамом, гідроксизином, домперидоном та піперазином (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

            Побічна дія

            з боку системи крові та лімфатичної системи : нечасто — лейкопенія; частота невідома — нейтропенія, агранулоцитоз.
            Порушення імунної системи : частота невідома — анафілактичні реакції, такі як кропив’янка, задишка, артеріальна гіпотензія, анафілактичний шок.
            Ендокринні порушення : часто — гіперпролактинемія.
            Розлади з боку психіки : часто — безсоння; частота невідома — сплутаність свідомості.
            Нервові розлади : часто — седативний ефект або сонливість; екстрапірамідний синдром, при якому відмічається часткова реакція на лікування антихолінергічними протипаркінсонічними засобами; паркінсонізм; тремор; гіперкінетична-гіпертонічна, збудлива рухова активність; акатизія; нечасто — гіпертонус, дискінезія, дистонія; рідко — окулогірний криз; частота невідома — потенційно летальний злоякісний нейролептичний синдром (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), гіпокінезія.
            Пізня дискінезія, яка може відмічатися у ході тривалих курсів лікування всіма нейролептиками; в цьому випадку антихолінергічні антипаркінсонічні препарати неефективні та можуть збільшувати вираженість клінічних проявів.
            Судоми (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
            Метаболічні та аліментарні розлади : частота невідома — гіпонатріємія, недостатня секреція антидіуретичного гормону.
            Кардіологічні розлади : рідко — шлуночкові аритмії, зокрема пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует» (torsades de pointes) та шлуночкова тахікардія, яка може призвести до фібриляції шлуночків або зупинки серця; частота невідома — подовження інтервалу Q–T , раптова смерть (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
            Судинні порушення : нечасто — ортостатична артеріальна гіпотензія; частота невідома — венозна тромбоемболія, емболія легеневої артерії, тромбоз глибоких вен (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), підвищення АТ (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
            Розлади з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння : частота невідома — аспіраційна пневмонія (переважно у разі одночасного застосування сульпіриду з іншими препаратами, що пригнічують ЦНС).
            Розлади з боку ШКТ : часто — запор; нечасто — гіперсекреція слини.
            З боку гепатобіліарної системи : часто — підвищення активності ферментів печінки; частота невідома — холестатичний або змішаний гепатит.
            Патологія шкіри та підшкірної тканини : часто — макулопапульозний висип.
            Період вагітності, післяпологовий та перинатальний періоди : частота невідома — синдром відміни у новонароджених (див. Застосування у період вагітності або годування грудьми ).
            Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз : часто — галакторея; нечасто — аменорея, імпотенція або фригідність; частота невідома — гінекомастія.
            Загальні розлади : часто — збільшення маси тіла. Частота невідома — підвищення температури тіла (див. Особливості застосування ).
            Повідомлення про підозрювані побічні реакції . Повідомлення про побічні реакції у період після реєстрації лікарського засобу є важливим заходом. Це дає змогу здійснювати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні даного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які побічні реакції за допомогою системи повідомлень про побічні реакції в Україні.

            Особливості застосування

            у пацієнтів з цукровим діабетом або факторами ризику розвитку цукрового діабету на початку терапії сульпіридом слід виконувати належний контроль рівня глюкози в крові.
            Окрім особливих випадків, цей лікарський засіб не слід призначати пацієнтам з хворобою Паркінсона.
            Для пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендуються знижене дозування та посилений моніторинг; у разі серйозної ниркової недостатності бажано проводити переривчасті курси лікування.
            Під час лікування сульпіридом необхідне ретельніше спостереження для:
            – хворих на епілепсію, оскільки сульпірид може знижувати судомний поріг; були повідомлення про випадки виникнення судом у пацієнтів, які лікувалися сульпіридом (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ);
            – пацієнтів літнього віку, які є сприйнятливішими до розвитку постуральної гіпотензії, седативного впливу та екстрапірамідних ефектів препарату.
            Повідомлялося, що на фоні застосування антипсихотиків, у тому числі препарату Еглоніл, виникали лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз. Інфекції невстановленої етіології або підвищення температури тіла невстановленої етіології можуть бути ознаками лейкопенії (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ): в таких випадках слід негайно виконати аналіз крові.
            Потенційно летальний злоякісний нейролептичний синдром . Злоякісний нейролептичний синдром — потенційно летальне ускладнення, про яке повідомлялося у випадках терапії нейролептиками, — характеризується гіпертермією, блідістю, розладами з боку вегетативної нервової системи, порушенням свідомості, ригідністю м’язів, рабдоміолізом, підвищеним рівнем креатинфосфокінази в сироватці крові та вегетативною дистонією. Спостерігались випадки з атиповими ознаками, такими як підвищення температури тіла без ригідності або гіпертонусу м’язів. У разі підвищення температури тіла нез’ясованої етіології, яка може розглядатися як рання ознака/симптом злоякісного нейролептичного синдрому або атипового злоякісного нейролептичного синдрому, терапію сульпіридом та всіма іншими нейролептиками слід негайно припинити під наглядом лікаря.
            Ознаки дисфункції вегетативної нервової системи, такі як посилена пітливість і зміни артеріального тиску, можуть розвиватися до появи гіпертермії, у зв’язку з чим їх потрібно розглядати як ранні тривожні симптоми.
            Хоча цей ефект нейролептиків може мати ідіосинкратичну природу, можуть бути присутні фактори ризику, такі як зневоднення та органічне ушкодження мозку.
            Подовження інтервалу Q–T . Сульпірид може призводити до дозозалежного подовження інтервалу Q–T . Цей ефект, який, як відомо, підвищує ризик розвитку серйозних вентрикулярних аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes), частіше відмічається у пацієнтів з брадикардією, гіпокаліємією та вродженим або набутим подовженням інтервалу Q–T (коли сульпірид приймається одночасно з лікарським засобом, який призводить до подовження інтервалу Q–T ), див. ПОБІЧНА ДІЯ.
            Зважаючи на це, перш ніж вводити препарат і якщо дозволяє клінічна ситуація, слід перевірити наявність у пацієнтів факторів ризику, які можуть призводити до розвитку цього типу аритмії: брадикардія За винятком невідкладних випадків, рекомендується провести ЕКГ-дослідження під час початкового обстеження пацієнтів, які повинні отримувати лікування нейролептичним препаратом.
            Інсульт . Під час рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувалися деякими атиповими антипсихотиками, відмічали підвищений ризик інсульту порівняно з тими, хто отримував плацебо. Механізм цього підвищення ризику невідомий. Не можна виключати існування підвищеного ризику при застосуванні інших антипсихотичних агентів або в інших популяціях пацієнтів. Пацієнтам з факторами ризику інсульту цей лікарський засіб призначають з обережністю.
            Пацієнти літнього віку з деменцією . Ризик смерті підвищується у пацієнтів літнього віку з психозом, викликаним деменцією, що отримують лікування антипсихотичними засобами.
            Аналіз даних 17 плацебо-контрольованих досліджень (із середньою тривалістю 10 тиж), які проводилися за участю пацієнтів, що загалом приймали атипові антипсихотичні засоби, показав, що ризик смерті підвищився у 1,6–1,7 раза у пацієнтів, які приймали ці препарати, порівняно з плацебо.
            Після завершення середнього терміну лікування, що тривав 10 тиж, ризик смерті становив 4,5% у групі пацієнтів, які отримували лікування, порівняно з 2,6% у групі плацебо.
            Хоча причини смерті під час клінічних досліджень із застосуванням атипових антипсихотичних засобів були різними, більшість випадків смерті наставали внаслідок або серцево-судинних (таких як серцева недостатність, раптова смерть), або інфекційних захворювань (наприклад пневмонії).
            Епідеміологічні дослідження свідчать про те, що лікування стандартними антипсихотичними засобами може підвищувати смертність так само, як і у разі застосування атипових антипсихотичних засобів.
            Відповідна роль антипсихотичного засобу та характеристик пацієнта у підвищенні рівня смертності в епідеміологічних дослідженнях залишається невизначеною.
            Венозна тромбоемболія . Під час застосування антипсихотичних засобів повідомлялося про випадки венозної тромбоемболії. Оскільки хворі, які приймають антипсихотичні засоби, часто мають набуті фактори ризику розвитку венозної тромбоемболії, до та під час лікування препаратом Еглоніл необхідно визначити усі потенційні фактори ризику розвитку венозної тромбоемболії та вжити запобіжних заходів (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
            Рак молочної залози . Оскільки сульпірид може підвищувати рівні пролактину, його слід застосовувати з обережністю. Незалежно від статі, усі пацієнти з раком молочної залози у особистому або сімейному анамнезі потребують ретельного спостереження під час лікування сульпіридом.
            Уповільнення перистальтики кишечнику . Надходили повідомлення про випадки виникнення кишкової непрохідності у пацієнтів, які отримували антипсихотики. Також повідомлялося про рідкісні випадки виникнення ішемічного коліту та некрозу кишечнику, іноді з летальним наслідком. Більшість пацієнтів одночасно отримували лікування одним або кількома лікарськими засобами, що спричиняють зниження моторики кишечнику (зокрема лікарськими засобами з антихолінергічними властивостями). Особливу увагу слід приділяти таким ознакам, як біль у животі з блюванням та/або діареєю. Необхідно вчасно розпізнати запор та активно лікувати його. Виникнення паралітичної або механічної кишкової непрохідності вимагає надання невідкладної медичної допомоги.
            Не рекомендується приймати цей лікарський засіб одночасно з алкоголем, леводопою, агоністами дофамінових рецепторів, протипаразитарними засобами, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу пірует (torsades de pointes), з метадоном, іншими нейролептиками та лікарськими засобами, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу пірует (torsades de pointes), див. ПОБІЧНА ДІЯ.
            Еглоніл виявляє антихолінергічний ефект, тому з обережністю слід застосовувати у пацієнтів з глаукомою, кишковою непрохідністю, вродженим стенозом ШКТ, затримкою сечі та гіперплазією передміхурової залози в анамнезі.
            Еглоніл потрібно застосовувати з обережністю у пацієнтів з АГ, особливо літнього віку, через ризик виникнення гіпертонічного кризу. Тому потрібно належним чином контролювати стан таких пацієнтів.
            Цей лікарський засіб містить лактозу, тому його не рекомендується застосовувати у пацієнтів з непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або синдромом недостатності всмоктування глюкози та галактози (рідкісні спадкові захворювання).
            Застосування у період вагітності або годування грудьми
            Вагітність . У тварин відмічали зниження фертильності, пов’язане з фармакологічними властивостями лікарського засобу (пролактинопосередкований ефект). Результати дослідження на тваринах не вказують на безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на перебіг вагітності, розвиток ембріона/плода та/або постнатальний розвиток. Щодо людей доступна дуже обмежена кількість даних про вплив на перебіг вагітності. Майже в усіх випадках порушення розвитку плода або новонародженого, про які повідомлялося в контексті застосування сульпіриду у період вагітності, допускаються альтернативні пояснення, які здаються більш вірогідними. Таким чином, через обмежений досвід застосування сульпіриду під час вагітності його застосування не рекомендується. Новонароджені, матері яких отримували антипсихотики під час ІІІ триместру вагітності, після народження мають ризик виникнення небажаних ефектів, в тому числі екстрапірамідних симптомів та/або симптомів відміни препарату, з різним ступенем тяжкості та різною тривалістю. Повідомлялося про такі небажані реакції: збудження, гіпертонус, гіпотонус, тремор, сонливість, розлад дихання та проблеми з харчуванням. У зв’язку з цим стан новонароджених необхідно ретельно контролювати.
            Період годування грудьми . Сульпірид екскретується у грудне молоко у відносно великих кількостях. У деяких випадках концентрація перевищує 10% дози, підібраної відповідно до маси тіла матері. Однак концентрація в крові немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, не визначалася. Наявна недостатня кількість даних щодо впливу сульпіриду на новонароджених та немовлят.
            Рішення щодо припинення грудного вигодовування чи відміни застосування сульпіриду слід приймати з урахуванням переваг грудного вигодовування для немовляти та переваг продовження лікування для матері.
            Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами . Слід попередити пацієнтів, особливо тих, хто керує транспортними засобами чи працює з іншими механізмами, про те, що прийом цього лікарського засобу може призводити до розвитку сонливості (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Під час застосування препарату протипоказано керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.

            Взаємодія з іншими лікарськими засобами

            седативні засоби . Слід пам’ятати, що багато лікарських засобів або речовин може чинити адитивний гальмівний вплив на ЦНС та призводити до зниження розумової активності. Ці засоби включають похідні морфіну (анальгетики, протикашльові засоби та замісна терапія), нейролептики, барбітурати, бензодіазепіни, небензодіазепінові анксіолітики (такі як мепробамат), снодійні засоби, седативні антидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін), седативні H₁-антигістамінні засоби, антигіпертензивні препарати з центральною дією, баклофен і талідомід.
            Препарати, які можуть спричиняти розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії (torsades de pointes) . До цього серйозного порушення серцевого ритму може призводити низка лікарських засобів, які виявляють або не виявляють антиаритмічної активності. Провокуючими факторами є гіпокаліємія (див. Калійнезберігаючі препарати ) та брадикардія (див. Засоби, що спричиняють брадикардію ) або наявність вродженого чи набутого подовження інтервалу Q–T .
            До таких засобів належать, зокрема, антиаритмічні препарати класів Іa та III і деякі нейролептичні засоби. Цей ефект також індукується іншими препаратами, які не належать до цих класів.
            У таку взаємодію вступають доласетрон, еритроміцин, спіраміцин та вінкамін тільки у лікарських формах для в/в введення.
            Одночасне введення двох «торсадогенних» (тих, що викликають torsades de pointes) препаратів загалом протипоказане.
            Проте деякі з цих препаратів є винятками, оскільки їх застосування уникнути не можна. Тому вони просто не рекомендуються до застосування у комбінації з лікарськими засобами, які можуть індукувати torsades de pointes. Це стосується метадону, протипаразитарних засобів (хлорохін, галофантрин, люмефантрин, пентамідин) та нейролептиків.
            Однак до цих винятків не належать циталопрам, домперидон і есциталопрам: їх застосування разом з усіма препаратами, які можуть індукувати torsades de pointes, протипоказане.
            Протипоказані комбінації (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ)
            Циталопрам, есциталопрам . Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes).
            Агоністи дофамінових рецепторів не для лікування хвороби Паркінсона (каберголін, хінаголід) . Між ефектами агоністів дофаміну та нейролептиків існує взаємний антагонізм.
            Домперидон . Існує підвищений ризик розвитку шлуночкової аритмії, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes).
            Гідроксизин . Існує підвищений ризик розвитку шлуночкової аритмії, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes).
            Піпераквін . Існує підвищений ризик розвитку шлуночкової аритмії, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes).
            Небажані комбінації (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)
            Протипаразитарні препарати, які можуть викликати розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії (torsades de pointes) (хлорохін, галофантрин, люмефантрин, пентамідин) . Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes). Якщо можна, слід відмінити один з цих двох препаратів.
            Якщо одночасного застосування уникнути не можна, перед його початком потрібно перевірити інтервал Q–T та в ході лікування контролювати показники ЕКГ.
            Антипаркінсонічні агоністи допаміну (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінірол, разагілін, ротиготин, селегілін) . Між агоністами допаміну та нейролептиками існує взаємний антагонізм.
            Агоністи допаміну можуть викликати або посилювати психічні розлади. Якщо пацієнтам з хворобою Паркінсона, які отримують лікування агоністами допаміну, необхідне призначення нейролептиків, дози агоністів допаміну слід поступово знизити до повної відміни (різка їх відміна піддає пацієнта ризику розвитку злоякісного нейролептичного синдрому).
            Інші препарати, які можуть спричинити пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу пірует (torsades de pointes) (антиаритмічні препарати класу Іa (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) і класу III (аміодарон, дронедарон, соталол, дофетилід, ібутилід) та інші препарати, такі як миш’якові сполуки, дифеманіл, доласетрон для в/в введення, домперидон, еритроміцин для в/в введення, гідроксихлорохін, левофлоксацин, мехітазин, мізоластин, прукалоприд, вінкамін для в/в введення, моксифлоксацин, спіраміцин для в/в введення, тораміфен і вандетаніб) . Високий ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes).
            Інші нейролептики, які можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes) (амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, флупентиксол, флуфеназин, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпамперон, піпотіазид, сультоприд, тіаприд, зуклопентиксол) . Високий ризик виникнення шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes).
            Алкоголь (напій або допоміжна речовина) . Потенціювання седативних ефектів нейролептичних засобів.
            Через погіршення здатності до концентрації уваги керування транспортними засобами та робота з іншими механізмами можуть бути небезпечними. Пацієнти повинні уникати вживання алкогольних напоїв або застосування лікарських засобів, які містять спирт.
            Леводопа . Між леводопою та нейролептиками існує взаємний антагонізм.
            Пацієнтам з хворобою Паркінсона, які отримують лікування агоністами допаміну та нейролептиками, необхідно призначати мінімальні ефективні дози обох препаратів.
            Метадон . Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes).
            Комбінації, призначення яких потребує обережності
            Анагрелід . Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes). У період одночасного застосування необхідно виконувати ЕКГ та здійснювати клінічний контроль.
            Азитроміцин . Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes). У період одночасного застосування необхідно виконувати ЕКГ та здійснювати клінічний контроль.
            Блокатори β-адренорецепторів, які застосовують у пацієнтів із серцевою недостатністю (бісопролол, карведилол, метопролол, небіволол) . Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes). Необхідний клінічний моніторинг та контроль ЕКГ.
            Засоби, що спричиняють брадикардію (такі як антиаритмічні препарати класу Іa, блокатори β-адренорецепторів, деякі антиаритмічні препарати класу III, деякі блокатори кальцієвих каналів, кризотиніб, глікозиди наперстянки, пасиреотид, пілокарпін, антихолінестеразні препарати) . Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes). Необхідний клінічний моніторинг та контроль ЕКГ.
            Ципрофлоксацин, левофлоксацин, норфлоксацин . Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes). В період одночасного застосування необхідно виконувати ЕКГ та здійснювати клінічний контроль.
            Кларитроміцин . Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes). У період одночасного застосування необхідно проводити ЕКГ та здійснювати клінічний контроль.
            Калійнезберігаючі препарати (калійнезберігаючі діуретики, окремо або в комбінації, стимулювальні проносні засоби, глюкокортикоїди, тетракозактид і амфотерицин В для в/в застосування) . Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes).
            Перед введенням слід провести корекцію наявної гіпокаліємії та здійснювати клінічний моніторинг і контроль електролітів та ЕКГ.
            Літій . Ризик появи нейропсихічних змін, що вказують на злоякісний нейролептичний синдром або отруєння літієм. Показаний регулярний клінічний контроль та контроль показників лабораторних аналізів, особливо на початку одночасного застосування цих препаратів. При появі перших ознак нейротоксичності рекомендується відмінити один з цих двох препаратів.
            Ондансетрон . Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes). У період одночасного застосування необхідно виконувати ЕКГ та здійснювати клінічний контроль.
            Рокситроміцин . Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes). У період одночасного застосування необхідно виконувати ЕКГ та здійснювати клінічний контроль.
            Сукральфат . Зниження абсорбції сульпіриду в ШКТ.
            Між введенням сукральфату та сульпіриду має бути певний інтервал часу (більше 2 год, якщо це можливо).
            Шлунково-кишкові засоби місцевої дії, антациди та активоване вугілля . Зниження абсорбції сульпіриду в ШКТ.
            Між введенням цих агентів і сульпіриду має бути певний інтервал часу (більше 2 год, якщо це можливо).
            Комбінації, які слід брати до уваги
            Інші седативні засоби . Більш виражене пригнічення функції ЦНС. Через погіршення здатності до концентрації уваги керування транспортними засобами та робота з іншими механізмами можуть бути небезпечними.
            Антигіпертензивні засоби . Підвищення ризику артеріальної гіпотензії, особливо ортостатичної.
            Блокатори β-адренорецепторів, які застосовують у пацієнтів із серцевою недостатністю (бісопролол, карведилол, метопролол, небіволол) . Щодо блокаторів β-адренорецепторів, які показані при серцевій недостатності, див. Комбінації, призначення яких потребує обережності . Судинорозширювальна дія і ризик гіпотензії, зокрема постуральної (адитивний ефект).
            Дапоксетин . Ризик підвищення частоти виникнення небажаних ефектів, особливо запаморочення або синкопе.
            Орлістат . Ризик неефективності лікування у разі одночасного застосування із орлістатом.

            Передозування

            досвід передозування сульпіриду обмежений. Можуть виникати дискінетичні прояви зі спазматичною кривошиєю, протрузією язика та тризмом. У деяких хворих можуть розвинутися прояви паркінсонізму, що становлять небезпеку для життя, або навіть кома.
            Летальні випадки реєструвалися переважно при застосуванні сульпіриду в комбінації з іншими психотропними речовинами.
            Сульпірид частково виводиться при гемодіалізі. Специфічний антидот для сульпіриду відсутній.
            Лікування має бути симптоматичним, реанімація при ретельному контролі серцевої діяльності та дихальної функції (ризик пролонгації інтервалу Q–T та шлуночкових аритмій), які потрібно продовжувати до повного одужання хворого. У разі розвитку тяжкого екстрапірамідного синдрому слід вводити антихолінергічні препарати.