Місцеві бюджети, їх доходи і видатки

Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, що мобілізуються й витрачаються на відповідній території. Система місцевих бюджетів є в усіх країнах світу. Проте її розвиток і функції зумовлені низкою національних, політичних, економічних та інших факторів. Найбільший вплив мають економічні та політичні фактори.

Під час дослідження проблеми місцевих бюджетів їх слід розглядати у двох аспектах: 1) як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування; 2) як систему фінансових відносин, що виникають між:

• — місцевими бюджетами й господарськими структурами, що функціонують на певній території;
• — бюджетами й населенням цієї території;
• — бюджетами різних рівнів із перерозподілу фінансових ресурсів;
• — місцевими і державним бюджетами.

До місцевих належать обласні, районні, міські, селищні та сільські бюджети (рис. 9.2). Це фонди фінансових ресурсів, зосереджені в розпорядженні місцевих рад народних депутатів та органів місцевого й регіонального самоврядування. Усього місцевих бюджетів в Україні нараховується майже 12 тис.

Проте місцевий бюджет — це тільки частина фінансових ресурсів, необхідних для фінансування всіх функцій і завдань, які виконують органи місцевого самоврядування.

Рис. 9.2. Система місцевих бюджетів України

Звичайно, варто вирішити питання зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів за рахунок податкових надходжень. Ці проблеми потребують серйозної наукової розробки, вивчення досвіду зарубіжних країн і обов’язкового розв’язання.

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів.

Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного мешканця або споживача соціальних послуг з урахуванням економічного, соціального, природного станів відповідних територій, з огляду на рівень мінімальних соціальних потреб, установлених законодавством.

Місцевий бюджет може складатися із загального й спеціального фондів. Загальний фонд — надходження з поточного або реєстраційного рахунку фінансового органу на поточний або реєстраційний рахунок установи платіжним дорученням. Ці надходження призначені для забезпечення видатків і не спрямовуються на конкретну мету. Спеціальний фонд має формуватися з конкретно визначених джерел надходжень і використовуватися на фінансування конкретно визначених цілей.

Місцевий бюджет поділяється на поточний (адміністративний) бюджет і бюджет розвитку (капітальний або інвестиційний).

Фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Видатки є причиною утворення доходів. Доходи місцевих органів влади класифікуються за джерелами й економічною сутністю.

За джерелами надходження розрізняють такі доходи місцевих органів влади: податкові та неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної власності, залучені місцевими органами влади на ринку позикового капіталу), а також трансферти від центральної влади й органів влади вищого територіального рівня.

За економічною сутністю виокремлюють власні, закріплені та регульовані доходи місцевих органів влади.

Власні доходи — це доходи, мобілізовані місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів і позик.

Органи місцевого самоврядування мають право встановлювати два місцевих податки і низку місцевих зборів (податок з реклами та комунальний; збори: готельний, на припаркування транспорту, ринковий, на видачу ордера на квартиру, власників собак, курортний, за участь у бігах на іподромі, на місцеву символіку та ін.).

Перелік закріплених доходів визначено у бюджетному законодавстві та законодавстві про місцеве самоврядування.

Закріплені доходи — одна з форм переданих доходів місцевим органам влади на стабільній, довготерміновій основі.

Регульовані доходи — також одна із форм доходів, що передаються центральною владою місцевим органам влади або з бюджетів територій вищого адміністративного рівня до бюджетів територій нижчого адміністративного рівня. Порядок передачі та розміри регульованих доходів в Україні щороку встановлюється в Законі України “Про Державний бюджет” від 29 червня 1995 p. N° 253-95-ВР, а також він визначений у Законі України “Про бюджетну систему” в редакції 1995 р. і Бюджетному кодексі. Порядок регулювання доходів місцевих бюджетів визначається також рішеннями органів влади вищого територіального рівня щодо органів влади нижчого територіального рівня.

Власні та закріплені доходи — основа самостійності місцевих бюджетів.

Важливими способами формування доходів місцевих органів влади є комунальні платежі, доходи від комунального майна та землі, доходи від діяльності комунальних підприємств, залучення кредитних ресурсів і мобілізація коштів за рахунок комунальних позик. Велику роль відіграють дотації та інші трансферти.

У дохідній частині місцевого бюджету виокремлюються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, потрібні для здійснення делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Структура доходів місцевих бюджетів така: міжбюджетні трансферти, власні доходи, закріплені законодавством на довгостроковій основі та регулювальні доходи.

Згідно зі ст. 143 Конституції України встановлено, що власних доходів в обласних і районних бюджетах немає, а є в основному закріплені або залучені, якщо фінансується спільна програма. До цих бюджетів не належать як закріплені доходи надходження від комунальної власності.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основними формами надання міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом є дотація вирівнювання та субвенції.

Дотація вирівнювання — міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності відповідного бюджету.

Субвенція — цільовий міжбюджетний трансферт, призначений на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який її надав.

Субсидія (різновид субвенції) — цільова грошова допомога, що надається державою за рахунок коштів бюджету, а також спеціальних фондів юридичним і фізичним особам, місцевим державним органам та іншим державам.

Обсяг міжбюджетних трансфертів затверджує Верховна Рада України в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Головною складовою фінансів місцевих органів влади є видатки, які точно відображають функції та завдання, що покладаються на місцеву владу.

Видатки місцевих бюджетів — це економічні відносини, що виникають у зв’язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.

Видатки місцевих органів влади, залежно від їхніх завдань, у більшості країн поділяються на декілька функціональних видів: обов’язкові, факультативні та на фінансування делегованих повноважень. Обов’язкові видатки спрямовані на виконання обов’язкових завдань, що покладаються на органи місцевої влади з метою забезпечення певних стандартів послуг у масштабах усієї країни, а також видатки, пов’язані з їхніми борговими зобов’язаннями за кредитами та позиками.

Факультативні видатки здійснюються для реалізації завдань у межах власної компетенції, а також так званих добровільних та факультативних обов’язків. Ще один вид видатків — видатки для реалізації делегованих (доручених) центральною владою завдань*

Крім функціонального поділу, є поділ видатків відповідно до їхнього економічного призначення: поточні (адміністративні) і капітальні (інвестиційні).

Поточний бюджет використовується з метою виконання як власних, так і делегованих повноважень.

Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів виробничої та соціальної інфраструктури, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення.

Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов’язаних із розширеним відтворенням.

Місцеві бюджети як основа фінансової бази місцевих органів влади

Роль місцевих бюджетів у фінансовій системі держави

Місцеві бюджети – це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи місцевого самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими коштами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що їх здійснюють органи влади і управління на відповідній території.

Через місцеві бюджети складаються певні фінансові взаємовідносини органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їхній території, і населенням цієї території у зв’язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виникають фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.

Роль місцевих бюджетів визначається величиною ВВП, що перерозподіляється через них. Частка місцевих бюджетів у перерозподілі ВВП, а також у зведеному бюджеті, поряд з економічним і соціальним, має важливе політичне значення. Вона свідчить про участь місцевого самоврядування у розв’язанні актуальних проблем розвитку держави, про певну обмеженість функцій центральних органів влади. У цьому зв’язку необхідно враховувати, що однією з важливих передумов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування [1] .

Визначальне місце в системі місцевих фінансів належить місцевому бюджету. З огляду на сучасні тенденції щодо децентралізації управління фінансовими ресурсами держави актуальності набуває повнота визначення ролі та значення місцевих бюджетів у структурі місцевих фінансів. Місцеві бюджети виступають не тільки основним фінансовим інститутом у фінансовій системі органів місцевого самоврядування, а й займають центральне місце в економічній системі кожної держави.

Сьогодні питання децентралізації бюджетної системи України виходять на перший план, адже фінансова децентралізація є однією з фундаментальних умов незалежності та життєздатності органів місцевої влади: децентралізація процесів ухвалення рішень збільшує можливості участі місцевої влади у розвитку підконтрольної їй території; фіскальна децентралізація сприяє ефективному забезпеченню суспільними послугами шляхом ретельнішого узгодження видатків органів влади з місцевими потребами.

Крім того, місцеві бюджети є найбільшою складовою бюджетної системи держави, вони також займають вагоме місце в перерозподілі валового національного продукту, здійсненні соціального захисту населення, проведенні інвестиційної політики та охороні навколишнього природного середовища.

В сучасній науково-економічній літературі, присвяченій питанням формування місцевих бюджетів, достатньо уваги приділяється аспектам визначення місця і ролі місцевих бюджетів у загальній системі фінансів місцевих органів самоврядування [2] .

Проте нинішній стан місцевих бюджетів України – мізерність власних дохідних джерел, майже повна залежність від державного бюджету, непрозорість у наданні фінансової допомоги з центру, відсутність стимулів у додатковому одержанні доходів і економному витрачанні бюджетних коштів – суперечить винятковій ролі місцевих бюджетів в економічній системі держави, унеможливлює виконання покладених на них складних завдань [3] .

Питання місцевих фінансів, зокрема місцевих бюджетів, досліджувались у роботах таких вітчизняних авторів, як О. Кириленко, О. Василик, І. Чугунов, В. Кравченко, С. Буковинський, І. Луніна, Ц. Огонь, К. Павлюк, В. Федоров та ін.

Місцеві фінанси відіграють надзвичайно вагому і багатопланову роль в економічній системі кожної держави, де визнається і діє фінансово спроможне місцеве самоврядування. Місцеві фінанси, як специфічна сфера економічних відносин, впливають на соціально-економічне становище країни та її фінансову безпеку, сприяють розвиткові демократії в суспільстві, визначають умови життєдіяльності громадян та рівень їхнього добробуту.

Протягом останніх років до 12% вартості валового внутрішнього продукту України перерозподіляється через систему місцевих фінансів; закономірно, що основна частина цих коштів акумулюється у місцевих бюджетах. Зосередження досить значних грошових коштів у місцевих бюджетах відповідає новим, дедалі ширшим і складнішим завданням, які постають перед органами місцевого самоврядування на сучасному етапі розвитку держави. Кошти, які надходять до місцевих бюджетів, використовуються на утримання установ соціально-культурної сфери, підприємств житлово-комунального господарства, спрямовуються на виплату допомоги із соціального захисту і соціального забезпечення. Таким чином, місцеві фінанси, у тому числі місцеві бюджети, виступають як інструменти перерозподілу суспільного продукту між різними сферами діяльності, соціальними верствами населення, окремими адміністративно-територіальними формуваннями.

В умовах ринкових трансформацій місцеві фінанси і місцеві бюджети стають основними фінансовими гарантами існування і розвитку демократії та надання населенню суспільних послуг і благ, які недоцільно і неефективно задовольняти за рахунок державного бюджету. Місцеві бюджети перетворилися на основне джерело фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них функцій відповідно до чинного в державі розподілу повноважень між рівнями і гілками влади. У зв’язку з цим особливої ваги набувають проблеми забезпечення місцевого самоврядування фінансовими ресурсами адекватними новим завданням, які стоять перед ними.

Місцеві фінанси відіграють важливу роль у забезпеченні в державі фінансової безпеки, яка є однією з найважливіших складових економічної безпеки країни. Фінансова безпека має вирішальне значення у функціонуванні економічної системи загалом, впливає на всі сфери суспільного життя; без її забезпечення неможливе досягнення як поточних, так і перспективних загальнонаціональних цілей розвитку [4] (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Роль місцевих фінансів в економічній системі державі

Місцеві бюджети сформувалися разом із виникненням органів місцевого самоврядування. Вони є у федеральних і унітарних державах. Значний вплив на функціонування місцевих бюджетів має державний устрій та національні особливості організації місцевого самоврядування [5] .

Центральний інститут системи місцевих фінансів – місцеві бюджети, які є інструментом фінансування державних видатків, головним чином тих, які безпосередньо стосуються розв’язання проблем економічного і соціального розвитку територій. За рахунок коштів місцевих бюджетів здійснюється переважна частина державних видатків на житлово-комунальне господарство, охорону здоров’я, освіту, фізичну культуру і спорт, культуру, мистецтво та засоби масової інформації, соціальний захист і соціальне забезпечення населення, транспорт, дорожнє господарство, зв’язок та інформатику.

Місцеві бюджети в сучасних умовах значною мірою зумовлюють рівень суспільного добробуту, є одним з основних джерел задоволення життєвих потреб громадян. За рахунок їхніх коштів здійснюється оплата праці працівникам бюджетної сфери, проводяться додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, допомоги і пільги ветеранам війни та праці, сім’ям з дітьми, малозабезпеченим верствам населення, самотнім громадянам похилого віку, які потребують догляду, та ін.

Приблизно 1/4 коштів у цілому за місцевими бюджетами України використовується на розвиток економіки адміністративно-територіальних одиниць і сприяє забезпеченню нормального функціонування промисловості, сільського господарства, транспорту, дорожнього, житлового і комунального господарства. Стабільно зростають видатки місцевих бюджетів на утримання земельних ресурсів, водне, лісове і риболовецьке господарство, мисливство, розв’язання екологічних проблем, благоустрій міст, сприяння науково-технічному прогресу [6] .

За рахунок бюджетних коштів забезпечується розвиток стратегічно важливих регіонів і територій, проводиться структурна перебудова народного господарства, фінансується капітальне будівництво. Як показує досвід, фінансова підтримка конкретних підприємств найбільш ефективна саме на місцевому рівні, оскільки тим самим створюються можливості для обґрунтованого підходу, контролю за витрачанням виділених коштів.

Через місцеві бюджети реалізуються загальнодержавні програми, пов’язані з розвитком галузей народного господарства, насамперед сільського господарства, здійснюється підтримка вітчизняних виробників, фінансуються програми з підвищення життєвого рівня населення, створення нових робочих місць, реабілітації та працевлаштування інвалідів, виплачуються допомоги реабілітованим, незаконно депортованим особам, біженцям; фінансується проведення превентивних, оздоровчих, спортивних, культурних заходів.

Місцеві фінанси і місцеві бюджети стали головним інструментом реалізації регіональної економічної політики, основними завданнями якої є: децентралізація влади і передача додаткових функцій з управління економічним розвитком органам місцевого самоврядування, ліквідація значних диспропорцій і підвищення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів, забезпечення державних соціальних стандартів та гарантій соціального захисту населення, незалежно від економічних можливостей територій та ін.

Місцеві фінанси сприяють досягненню пропорційності у розвитку регіонів, є одним з інструментів міжтериторіального перерозподілу виробленого валового внутрішнього продукту і здійснення фінансового вирівнювання. На практиці це завдання реалізується шляхом надання бюджетних трансфертів (дотацій та субвенцій) з Державного бюджету України місцевим бюджетам. У процесі бюджетного регулювання проводиться вирівнювання бюджетної забезпеченості територій і поступове усунення відмінностей [7] .

Висновки. Місцеві фінанси як цілісна і складна система економічних відносин мають відіграти важливу роль у реформуванні вітчизняної економіки, створенні основ ринкового господарювання, формуванні демократичної соціально орієнтованої держави. Сучасні зміни у сфері місцевих фінансів спрямовані на їх подальшу розбудову і вдосконалення з метою досягнення таких цілей: стабілізація економічної системи; адаптація суб’єктів господарювання, зокрема малих і середніх підприємств; формування інвестиційно- інноваційної моделі суспільного розвитку; забезпечення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування; формування самодостатніх територіальних утворень; реалізація завдань державної регіональної політики; стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційної активності; вирішення соціальних, демографічних, екологічних, національних та інших проблем регіону.

• [1] Василик О. Д. Державні фінанси України: підручник / О. Д. Василии, К.В. Павлюк. – К.: НЮС, 2002. – 608 с.
• [2] Британська Η. Н. Роль місцевих бюджетів в соціально-економічному розвитку регіонів [Електронний ресурс] / Η. Н. Британська. В. В. Пасічник. І. С. Хозінська. – Режим доступу: hltp://rusnauka.com/15_NPN_2013/Economics/3_l39034.doc.htm.
• [3] Назаренко Я. Я. Сутність та значення місцевих бюджетів в бюджетній системі України [Електронний ресурс] / Я. Я. Назаренко. – Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua.
• [4] Роль місцевих фінансів в економічній системі держави [Електронний ресурс]. – Режим доступу: studopedia.net/10_28413_rol-rnistsevih-finansiv-v-ekonomichniy-sistemi-derzhavi.html.
• [5] Бюджетна система [Електронний ресурс]. – Режим доступу: e-works.com.ua/work/6517_Budjetna_sistema.html.
• [6] Роль місцевих фінансів в економічній системі держави (Електронний ресурс]. – Режим доступу : pidruchniki.com/15341220/finansi/rol_mistsevih_finansiv_ekonomichniy_sistemi_derzhavi#62.
• [7] Роль місцевих фінансів в економічній системі держави [Електронний ресурс]. – Режим доступу : pidruchniki.eom/15341220/finansi/rol_mistsevih_iinansiv_ekonomichniy_sistemi_derzhavi#62

Місцеві бюджети

Визначення місцевих бюджетів дає ст. 2 Бюджетного кодексу. До місцевих належать: бюджет Автономної Республіки Крим; обласні, районні бюджети; бюджети органів у містах та бюджети місцевого самоврядування (ст. 2 і 5). Місцеві бюджети можуть складатись із загального та спеціального фондів (ст. 13 Кодексу), поділ на які в разі потреби визначається законом про Державний бюджет України. До складу видатків загального фонду місцевого бюджету входить резервний фонд, кошти з якого виділяються на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, виконавчими органами місцевого самоврядування (ст. 24 Кодексу). До спеціального фонду бюджету входить бюджет розвитку, деталізацію надходжень і витрат якого дає ст. 71 Бюджетного кодексу.

Усі надходження, визначені Бюджетним кодексом та іншими бюджетними законами, піддягають внесенню до відповідних бюджетів. Облік надходжень за межами бюджетів, утворення позабюджетних фондів забороняється (ст. 13 Бюджетного кодексу). Місцеві бюджети включають усі надходження та витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.. Вони складають єдиний баланс відповідного місцевого бюджету, при цьому забороняється планувати і здійснювати видатки, закріплені виключно за Державним бюджетом України (ст. 82 Бюджетного кодексу), а також здійснювати їх протягом бюджетного періоду. Перелік видатків із Державного бюджету України закріплено у ст. 87 Бюджетного кодексу.

Склад доходів, що закріплюються за місцевими бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування, визначено статтями 64, 66, 69 Кодексу. Вони згруповані удвох частинах: 1) доходи, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, і 2) доходи, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. За цими надходженнями і формуються підстави фінансування делегованих і власних повноважень.

Згідно зі ст. 63 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 р. доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел і закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, заборів та інших обов’язкових платежів. Доходи зараховуються до місцевих бюджетів відповідно до порядку, визначеного законами. У дохідній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, спрямовані на виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Ст. 64 Бюджетного кодексу дає вичерпний перелік податків і зборів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування. За рахунок цих надходжень формується бюджет делегованих повноважень, тобто ресурси, які держава виділяє на виконання своїх функцій і завдань на місцях. Тому вони формуються за рахунок загальнодержавних податків та зборів, інших надходжень, справляння яких регулюється виключно законами (спеціальні податкові закони, Кодекс про адміністративні правопорушення та ін.).

Ст. 66 Бюджетного кодексу є певним відображенням загальних засад, що врегульовані ст. 64, але якщо останньою визначаються доходи бюджетів місцевого самоврядування (фактично базових бюджетів бюджетної системи України), то в ст. 66 закріплено склад доходів інших типів місцевих бюджетів, що спрямовуються на формування бюджетних коштів за рахунок загальнодержавних платежів. Згідно з частинами 6 і 7 ст. 63 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 р. кошти Державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними радами між районними бюджетами і бюджетами міст обласного значення у розмірах, необхідних для формування дохідних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад. Кошти обласних бюджетів, передані державою у вигляді дотацій, субвенцій, зараховуються до районних бюджетів і розподіляються районними радами між місцевими бюджетами у розмірах, необхідних для формування дохідних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, використовуються для фінансування з районного бюджету спільних проектів територіальних громад.

Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” доходи місцевих бюджетів районних у містах рад (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу повноважень, що визначаються відповідними міськими радами. Згідно з ч. 2 ст. 64 цього закону, районні у містах ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Видатки місцевих бюджетів, відповідно до загальних засад регулювання, диференціюються залежно від типу місцевого бюджету. При цьому треба виходити з певної кореспонденції норм Бюджетного кодексу України та норм Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” при регулюванні подібних відносин. Проте робити це слід дуже уважно, щоб уникнути деяких суперечностей. Так, Бюджетний кодекс визначає окремо “місцеві бюджети” та “бюджети місцевого самоврядування” (ст. 2 Кодексу), тоді як ст. 1 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 р. закріплює їх як синоніми, коли визначає “бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет)”. Згідно з ч. 7 ст. 64 цього закону видатки місцевих бюджетів поділяються на дві частини:

• 1) пов’язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади; визначаються функціями держави та передаються на місця для виконання з відповідною деталізацією (ст. 88-90 Бюджетного кодексу). Ці видатки враховують при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, регулюються державою, яка і забезпечує їх виконання відповідними ресурсами;
• 2) пов’язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування (ст. 91 Кодексу); спрямовуються на реалізацію повноважень місцевих органів та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

До видатків місцевих бюджетів належать бюджетні призначення (ст 2 Кодексу), встановлені рішенням про місцевий бюджет на певні цілі. Джерелом цих видатків є кошти місцевих бюджетів та міжбюджетні трансферти з Державного бюджету України. Згідно з ч. 2 ст. 64 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, сільські, селищні, міські, районні в містах ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. У видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету (спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, і не належать до бюджету розвитку) та видатки бюджету розвитку (спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, фінансування субвенцій та інших видатків, пов’язаних із розширеним відтворенням) – ст. 64 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Ст. 67 цього закону передбачено фінансування витрат, пов’язаних зі здійсненням органами місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади та виконанням рішень органів державної влади. Повноваження органів виконавчої влади, надані законом, фінансуються державою в повному обсязі для їх здійснення органами місцевого самоврядування. Кошти для цього передбачаються щорічно в законі про Державний бюджет України. Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов’язково супроводжуються передачею їм фінансових ресурсів. їх витрати, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, які не були попередньо забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, компенсуються державою.

Поняття бюджету розвитку визначено в ст. 1 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 р. як доходи і видатки місцевого бюджету, що утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази. Ст. 71 Бюджетного кодексу визначено складові доходів і витрат бюджету розвитку. Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок частини податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих позик, трансфертів з інших бюджетів (ч. 5 ст. 63 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Ст. 72 Бюджетного кодексу є певним продовженням ст. 2 (де визначено поняття дефіциту бюджету) і ст. 14 (де закріплено засади дефіциту бюджетів взагалі). Бюджети Автономної Республіки Крим та міські приймаються виключно щодо дефіциту бюджету розвитку, тобто перевищення видатків відповідних бюджетів над їх доходами, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази (ст. 1 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 p.). Цією нормою фактично закріплено заборону поширення дефіциту при затвердженні поточного бюджету. Отже, фінансування обов’язкових, життєво необхідних витрат для територіальних громад здійснюються обов’язково (поточний бюджет) або забезпечується просте відтворення, а дефіцит поширюється виключно на витрати, пов’язані з розширеним відтворенням.

Запозичення як шлях покриття дефіциту Автономної Республіки Крим, міських бюджетів деталізовано у ст. 73,74 бюджетного кодексу.

Контрольні запитання

• 1. Поняття бюджету: розкрийте різні аспекти його визначення.
• 2. Які складові частини бюджету?
• 3. Що таке бюджетна класифікація? її поняття, значення та структура.
• 4. Як здійснюється класифікація доходів бюджету?
• 5. Як класифікуються видатки бюджету?
• 6. Якою є вертикальна структура бюджету? Поясніть сутність загального і спеціального фондів бюджету.
• 7. Що таке резервний фонд бюджету?
• 8. Яке співвідношення дохідної і видаткової частин бюджетів?
• 9. Якою є бюджетна система України?
• 10. Що таке бюджетний період?
• 11. Державний бюджет України: його доходи і видатки.
• 12. Місцевий бюджет: склад доходів і видатків. Диференціація видатків місцевих бюджетів.

Завдання

1. У зв’язку з дефіцитом державного бюджету Кабінет Міністрів України одержав позику 5 млн. грн. Ці кошти було використано для виплати пенсій населенню.

Проаналізуйте ситуацію. Якими є джерела фінансування дефіциту державного бюджету? Хто має право здійснювати запозичення? Який порядок використання грошових надходжень, отриманих у разі запозичення ?

2. Обласна рада народних депутатів на закритому засіданні затвердила зміни до місцевого бюджету, завдяки чому було вирішено використати частину коштів спеціального фонду бюджету на фінансування утримання органів місцевої влади та органів прокуратури. Ці видатки було віднесено до таємних. Своє рішення депутати обґрунтували особливим значенням діяльності цих органів для держави та їх недостатнім фінансуванням. Оскільки засідання було закритим, його рішення не публікувалося.

Які принципи бюджетної системи було порушено? Розкрийте їх зміст. Які видатки законодавство відносить до таємних?

3. Оскільки в держбюджеті на поточний рік не були передбачені кошти на здійснення заходів щодо запобігання епідемії грипу, міністр фінансів України прийняв рішення про виділення 10 млн. грн. із резервного фонду Державного бюджету на покриття цих видатків.

Обґрунтуйте рішення міністра фінансів України. Розкрийте правовий режим резервного фонду державного і місцевих бюджетів в Україні.

Нормативні акти і література

Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради

України. – 2001. – №37-38. – От. 189. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. // Там

само. – 1997. – №24. – Сг. 170. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 р. // Там само.

-1999.-№29. »От. 238. Про структуру бюджетної класифікації: Постанова Верховної Ради України

від 12.07.1996 р. // Там само. – 1996. – №42. – Ст. 208. Порядок використання коштів резервного фонду бюджету: затв. постановою

Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. // Офіц. вісн. України. –

2002.-№14.-ст. 734. Фінансове право України: Підручник / П В. Бех, О. О. Дмитрик, І. Є. Криниць-

кий; За ред. М. П. Кучерявенка. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 320 с. Воронова Л. К. Фінансове право України: Підручник. – К.: Прецедент; Моя

книга, 2006.-448 с. Научно-практический комментарий Бюджетного кодекса Украины / Кол. авт.:

Г, В. Бех, Л. К. Воронова, Н. П. Кучерявенко и др.; Под общ. ред. д. ю. н.,

проф. Н. П. Кучерявенко.- Харьков: Одиссей, 2005 – 600 с. Щзика О. А. Доходи місцевих бюджетів за українським законодавством:

Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 344 с. Цыпкин С. Д. Доходы государственного бюджета СССР. Правовые вопросы.

– М.: Юрид. лит., 1973.- 222 с.